Вольтер — безперечно видатний філософ доби Просвітництва. Його афоризми ніколи не застаріють і будуть актуальними допоки існуватиме людство. Часто спадає на думку афоризм Вольтера: "Я можу бути не згодний з вашими думками, але я готовий віддати життя за ваше право їх висловлювати". Такі слова могла написати дуже мудра і смілива людина. Тож, скориставшись "дозволом" великого філософа, спробую висловити свої думки з приводу його філософської повісті "Простак". 

Я не вважаю цивілізацію віссю зла. Людство має рухатися вперед, створювати все нові й нові матеріальні, а заодно і моральні цінності. Коли вмирала і стиралась з історії якась цивілізація, поступ людства призупинявся. Це було величезною втратою — як загублений пазл з малюнка, який нічим не заповнити і який неприємно вражає своєю порожнечею. Вольтер сказав: "Історія — це передусім картина злочинів і нещасть. Натовпи людей зникають на її великій сцені..." Але ж історія — це етапи розвитку людства, це наукові відкриття, це геніальні твори мистецтва, нарешті, — це культура, яка, за думкою філософа, має бути головним чинником у вихованні людини майбутнього. Я не вважаю, що людина, яка поводиться природно, є кращою, ніж цивілізована людина, яка поводиться щиро і шляхетно. Як виявилось із твору Вольтера, "природна людина", поринувши у цивілізацію, здатна робити близьким людям боляче, занепасти їх, можливо того й не бажаючи. Хоча Простак і висловлює деякі мудрі речі, наприклад, дивується, навіщо суспільству так багато законів, якщо всі їх порушують. Війну Простак вважає безглуздою боротьбою, наслідком якої є смерть багатьох людей. І взагалі, які примарні цінності можуть бути причиною війни? Однак той самий Простак, не замислюючись, готовий спалити монастир, де перебувала його кохана. Небажання зрозуміти світ, до якого він потрапив (що притаманне кожній цивілізованій людині), зрештою закінчується для Гурона ув'язненням в Бастилії. Не розуміючи, якою неймовірно високою ціною заплатила мадемуазель де Сент-Ів за свободу Гурона, він просить кохану жінку звільнити і його товариша по камері, з яким проводив довгі філософські бесіди. 

Подаючи поруч два образи: "природної людини" Простака і шляхетної панни де Сент-Ів, Вольтер, мабуть, і не очікував, що серце "зіпсованої цивілізацією" дівчини Виявиться благороднішим, ніж серце "природної людини", якій відкрито симпатизував автор. 

Я згоден з тим, що і в сучасному суспільстві, яке дуже далеко відійшло від часів Вольтера, залишилися Недоліки зіпсованого суспільства, описаного великим філософом-просвітником — жадібність, хабарництво, безпринципність, властолюбство тощо. Але я залишаюся прихильником цивілізації і вважаю, що треба шукати за допомогою власного розуму внутрішні Сили стати шляхетною людиною, а всім разом боротися з недоліками зіпсованого суспільства.