чи правильно називають ягель "оленячим мохом"?

ЯГЕЛЬ, ИСЛАНДСКИЙ или ОЛЕНИЙ МОХ относится к лишайникам, которые представляют собой особые, сложные организмы, которые получаются в процессе совместного союза простых одноклеточных зеленых водорослей, бактерий усваивающих азот и сумчатых грибов. В этом сожительстве грибы поставляют минеральные соли и воду, водорослям достается синтез крахмала, что позволяет существовать лишайникам в таких местах, где другие организмы сделать этого не могут. \

Поэтому лишайники могут расти в местах с сильным морозом и наоборот в знойных пустынях, переносят стужу и мороз. Растут на даже на металле и стекле. Однако не могут переносить сильного загрязнения, поэтому их трудно встретить возле больших и загрязненных городов. Растут лишайники довольно медленно, но могут иметь очень приличный возраст, вплоть до пол тысячи лет.

?Оленячий мохБіологічна класифікаціяЦарство:Гриби (Fungi)Відділ:Аскомікотові гриби(Ascomycota)Підвідділ:PezizomycotinaКлас:LecanoromycetesПорядок:Леканорові (Lecanorales)Родина:Кладонієві (Cladoniaceae)Рід:Кладонія (Cladonia)Вид:Кладонія оленячаБіноміальна назваCladonia rangiferina(L.) Weber ex F.H.Wigg., 1780Посилання Вікісховище:Cladonia rangiferina Віківиди:Cladonia rangiferina NCBI:111670

Я́гель (інакше оле́нячий мох) — назва лишайників роду Кладонія

Іноді ягелем називають тільки перший вид. Через кущистість оленячий мох іноді зараховують до роду Cladina.

В українській мові за посередництва російської за оленячим мохом закріпилася назва ягель, яка в російську потрапила, ймовірно, з карельськоїта фінської від саамського першоджерела jiegel (див. Етимологічний словник Фасмера). У європейських мовах, крім національних назв, набула популярності шведська назва оленячого моху renlav.

Ягель — один з найбільших лишайників: заввишки може сягати 10-15 см. Має подвійну слань: горизонтальну (рано відмирає) і вертикальну, що має вигляд білуватих, сіруватих чи сірувато-зеленуватих кущиків, гіфи стеблини яких є тоненькими трубками. За вологої погоди ягель м'який і пружний на доторк, у посуху швидко твердне, стає ламким і легко розпадається на частини. Підхоплені вітром, ці частини здатні дати початок новим рослинам.

Розрізняють близько 35 видів (Cladonia rangiferina, Cladonia alpestris, Cladonia sylvatica та інші), поширених у всіх частинах світу, з них в Україні — 5.

Ягель росте надзвичайно повільно. Щороку у висоту він збільшується лише на декілька міліметрів.

В тундрі на півночі Росії та Скандинавії ягель має велике значення як зимовий корм для північних оленів. Та через повільне зростання ягелю не випадає використовувати одну й ту саму ягелеву пашу в тундрі декілька років поспіль. З цієї причини саами були змушені вести напівкочовий спосіб життя, мігруючи зі своїми стадами регіоном у пошуках угідь.

Деякі види містять уснінову кислоту, яка має властивості антибіотику. Через це деякі народи Півночі (ненці, саами) використовували ягель для лікування низки захворювань.

В Норвегії ягель використовується як корм для корів, свиней і овець. Його збирають після дощу, оскільки в сухому вигляді він дуже ламкий. У висушеному вигляді сировина може зберігатися дуже довго і не піддається псуванню. Для корів висушений ягель змочують підсоленою водою і додають до сіна. Або ж заварюють окропом і дають худобі і свиням. Поживна цінність ягелю дуже висока: 1 центнер ягелю замінює 3 центнера картоплi