памагите пажалуста розповидь про собаку)))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))))

Я завжди мріяв мати собаку і з заздрістю дивився на хлопців з нашого двору, що виходили на прогулянку зі своїми чотириногими друзями. Не раз просив батьків купити собаку, однак мама пояснювала, що наша квартира дуже мала, щоб тримати таку тварину. «Вистачить з нас і рибок, тим більше що, крім мене, у нашій родині ніхто про них не піклується», — заявила мама.І все-таки собака в нашій квартирі на деякий час з'явилася. Це був дог, великий короткошерстий собака сірої масті. Вона була дуже вихованою. Але про все по черзі.Найближчі сусіди їхали у відпустку. Вони знали, що мені дуже хотілося мати собаку, тому попросили моїх батьків узяти дога на певний час, поки вони не повернуться. Однак мої батьки чемно відмовили. Дога, якого кликали Гамлет, погодилася взяти родина поверхом нижче. Там теж жив хлопчик, мій ровесник, Степанко.Незабаром після від'їзду хазяїнів собаки я став помічати, що Гамлет часто залишається в дворі один, а потім, майже як звичайна дворняга, благально дивиться на перехожих голодними очима. Я кілька разів підгодовував Гамлета. Невдовзі всі звернули увагу, що дога забирають у квартиру тільки на ніч. Пес охляв, вид у нього був недоглянутий.Одного разу ми з батьками поверталися ввечері додому й побачили Гамлета, що понуро стояв перед зачиненими дверима своїх тимчасових заступників. Батько співчутливо промовив: «Що, дружок, не пускають?» Мені здалося, що в очах Гамлета були сльози...Останні дні, що залишилися до приїзду хазяїнів, дог кличкою Гамлет жив у нас. Батьки Степанка не, заперечували. А коли з відпустки повернулися наші сусіди, вони довго дякували нам за піклування про собаку.Зараз Гамлет живе в звичній обстановці, але іноді мені дозволяють узяти його до себе в квартиру або погуляти з ним.