твір роздум про Велику Вітчизняну Війну ! Або вірш!

Повір же, Вітчизно, що був таким я.Коли остання хвилина прийшла, -Зі скелі готовий був кинутись сміло,Піднявши у небо два гордих крила!..Що діяти? Раптом одмовивсь від словаМій пістолет... Мов на зло, занімів...І ворог скував мені немічні рукиІ курявим шляхом на захід повів.З полону жадібно на схід дивлюся,Мені що не день, то все гірш і гірш.Та з серця беркута молодогоПолум'ям помсти дихає вірш!І знову зоря над колючим дротом,Мов стяг моїх друзів, що кличе жить!Душа полонена горить не від рани, -Кривавою ненавистю горить!Тільки одна в мене є надія -На непроглядну серпневу ніч.Гнів до фашизму, любов до ВітчизниВийдуть з полону - волі навстріч!Тільки одна є надія: з вамиРазом іти у вогні і диму.Просить нескорене, зранене серце:Дайте у битві місце йому!