твір мій улюбленний герой по твору острів скарбів

Архетип подорожі є одним з найбільш характерних для пригодницької літератури. Так, наприклад, розглянемо з цієї точки зору роман Р. Л. Стівенсона “Острів скарбів”.

Підліток Джім Токіне вирушає як юнга у подорож на кораблі, що пливе на острів у пошуках скарбів. Ми можемо виділити три світи, через які проходить герой за час дії в романі.

Дім (корчма “Адмірал Бенбоу”). Це світ буденності, де майже нічого не трапляється: “Батько відповів, що, на жаль, народу тут буває дуже мало”. Джім охоче залишає світ дому, тому що його ваблять пригоди: “Я попрощався з матір’ю, з бухтою, біля якої народився, з милим старим “Адміралом Бенбоу”. Хоча пофарбований, він уже не здавався мені таким дорогим”; “І сам я теж вирушаю в море! В море на шхуні з боцманом, що грає на ріжку, з моряками, що носять косички і співають своїх пісень! Вирушаю в море, до таємничого острова, шукати закопані в землю скарби!”. Варто зазначити, що на початку подорожі Джім має наївноромантичне уявлення про те, що чекає на нього. Він дуже захоплений зовнішньою атрибутикою мандрівки.

Світ корабля, де він знайомиться з новими людьми, набуває життєвого досвіду.

Світ острова, де Джім зазнає небезпечних пригод. Під час мандрівки світами Джім стає досвідченішим, починає краще розуміти людей та мотиви їх вчинків. Наприклад, на початку подорожі хлопчик піддається впливу оманливої привабливості Джона Сільвера, а порядність і сумління Смоллета сприймає як надмірну та відразливу педантичність: “…скоро я переконався, що Сільвер дуже цікавий співбесідник”; “Тут я справді почав розуміти, що Сільвер — один із найкращих можливих товаришів у плаванні”; “Запевняю вас, що з цієї хвилини я цілком приєднався до думки сквайра і глибоко зненавидів капітана”.

Переоцінка цінностей відбувається після того, як Джім разом з доктором Лівсі та капітаном Смоллетом протистоїть піратамбунтівникам. У цей час він бачить, як розкриваються справжні сутності людей тепер і зовсім поіншому оцінює їх: “Звичайно, він не знав, що я підслуховував з бочки розмову, але мене так лякала Земля. Світ різноманітності його жорстокість, дводушність і влада над командою, що я ледве не здригнувся, коли він поклав руку мені на плече” (ставлення до Сільвера).

Однак є і суттєві відмінності в розкритті архетипу подорожі в творах Андерсена і Стівенсона. У Андерсена подорож має високий духовний зміст: збагатившись досвідом і зміцнівши духом, Герда набуває здатності змінювати світи. А у романі Стівенсона більш вагомим є сам процес дорослішання, перетворення підлітка на чоловіка і воїна. Джім стає досвідченішим, здатним на вражаюче сміливі вчинки (самотужки звільняє корабель від піратів). Але здатності змінювати світи він ще не набуває.