як я ставлюся до людей з особливими потребами та як їм допомагаю

 Більшість людей з обмеженими можливості приречені на постійні насмішки та самотність. Сучасне суспільство навіть не спробувало подумати про те, що вони зовсім не винні у цьому і вони не заслуговують на таке відношення до них. Завжди люди, бачачи людину-інваліда необачно, озираються на її, вважаючи що це ізгой суспільства. Гріх так робити. Всі люди заслуговують на поважне ставлення та відношення до себе. Моя мама розповідала мені, що у дитинстві вона мала подругу, яка була у інвалідній колясці. Вони познайомились у парку и аж до кінця школи дружили й спілкувалися одна з одною. Не ставтеся так до людей з особливими потребами