Склад свою казку про час! Будь ласка!!! Даю 70 б!

Ответ:

Далеко чи близько, давно чи кілька днів назад сталась з однією крихіткою пригода.

Якось вранці, коли дівчатка Поля і Оля одягались хто до школи, хто в садок. Матуся підганяла: "Швидше, бо немає часу!" а молодша донечка подумала, а куди ж він дівається.

Вона поглянула вгору, вниз, вправо і вліво, при цьому забувши про натягнуті на одну ніжку колготи.

-- Знову спізнюємось!

Мама хутко допомогла Олечці, а Полінка вже стояла одягнута і чекала біля дверей.

Весь шлях дівчинка думала, що вона маленька, гає свій час, нічого не встигає. А от, як виросте, хоча б до віку сестрички, все зміниться. Вона і вдягатися встигатиме і уроки вчитиме, і погуляти зможе перед танцями чи малюванням.

Крихітка так хотіла все встигати, що і в садочку розповіла своїй подрузі Ангелінці про Час.

Та посміхнулась:

-- У мене є знайомий чарівник. Хочеш, я його попрошу зробити так, щоб ти швидко виросла.

-- Аякже! -- зраділа Оля.

Додому вона просто летіла після садочку.

Вона з сестричкою і конструктором погратися встигли, і лялечок погодували, і навіть помалювали.

-- Які ви молодці, за собою не забули прибрати, -- похвалив татко, -- а тепер прийшов час слухати казочку і спатки лягати.

"У одному королівстві жили годинники, великі і маленькі, настільні, наручні, настінні. Але кожен з них ходив по іншому. У деяких стрілочки рухались повільно. В інших летіли, мов на крилах.

І було цьому просте пояснення. У тих людей, а кожен годинник був прив'язаний до дівчинки чи хлопчика, бабусі чи дідуся, що вміли все встигнути і мали вільний час, стрілочки ходили поволі. А на годинниках тих, хто постійно нічого не встигав, секунди і хвилини просто летіли.

Та одного разу злий чарівник, що жив у сусідньому королівстві, змахнув своєю чарівною паличкою, і всі годинники почали ходити по іншому. Ті стрілочки, що літали поповзли, мов черепашки, а інші полетіли, неначе ракети.

Люди, які раніше все встигали, тепер, як би не поспішали, багато не дороблювали, і від цього почувалися дуже нещасними. А от ті, які раніше нічого не встигали, незважаючи на доданий час, все рівно ловили гав, і не робили більше.

Подивилась на людей добра фея, і вирішила відвідати королівство Часу. А там побачила, що коїться. Змахнула вона своєю паличкою раз -- і всі годинники повернули свою попередню швидкість. Змахнула вдруге -- люди почали рухатися у звичному режимі і дуже цьому зраділи. Змахнула втретє, і злий чарівник перетворився на доброго фокусника, а його чарівна паличка забула всі погані заклинання".

Задумалась напівсонна Оля, чи й справді треба їй вирости, щоб усе встигати. Але Сонко поцілував її в очка і дівчинка заснула.

А вранці прокинулась: піжамні штанці стали шортиками, рукави в кофтинки до ліктів, ще й мама гукає:

-- Діти, школу проспите!!!

Олечка глянула довкола-- конструктора нема, з ляльок лишилась улюблена Діанка, замість малих пазлів великі з крихітними частинками і, куди не глянь, зошити, книжки, ручки!

-- Сонько, вставай, запізнишся.

Дівчинка пішла вмиватися. Вона тепер сама діставала, щоб відкрутити воду. І стільчик зник.

Снідати тепер треба вдома. І під пильним наглядом мами з'їсти геть все! "Ех, а в садку можна було й відмовитись..."

І одягатись без допомоги швидко! І причісуватись! І разом з сестричкою бігти до школи.

Урок. Математика. Вчителька:

--Олю, де твоє домашнє завдання?

--Нема...

Читання не прочиталось! На перерві погратися не виходить!

Втомилась дівчинка. Заснула посеред уроку. І снилась їй Ангелінка, що питала, чи весело бути великою. "Ні! Ні! Ні!" --закричала Оля і прокинулась у своєму ліжечку. Глянула на ручки -- долоньки поховалися в теплі рукавчики, а поруч спить її вірне ведмежа.

Мама запалила нічничок:

--Спи, маленька. Зараз глибока нічка. Вранці прийде час вставати.

"Тепер я знаю, що всьому свій час," -- подумала Олечка і заснула.