казкова розповідь про вулицю де люди не знають слів потрібно і треба

Ответ:

Була одна вуличка, де кожен житель жив у своєму світі мовчання. На цій вулиці слова були як загадкові скарби, недосяжні для більшості. Люди тут використовували жести, погляди та посмішки, щоб виражати свої почуття та думки.

Щоденно вони дивували одне одного своєю спроможністю розуміти без слів. Природа вулички була сповнена магією та взаєморозумінням, яке розцвітало як яскраві квіти весною.

Історії кохання розцвітали в дзеркальних поглядах, дружба розквітала в обіймах, а конфлікти розв'язувалися беззвучною узгодженістю поглядів. Ця вуличка стала прикладом того, як іноді слова не є необхідними для того, щоб поділитися своїм світом та зрозуміти інших.