для чого потрібна споживча освіта

У період дошкільного дитинства набуваються життєві навички, відбувається оволодіння універсальними засобами життєдіяльності, комплексом унормованих способів і форм соціальної інтеграції, регуляції поведінки, пізнання, спілкування з людьми, оцінки та символічного позначення зовнішнього і внутрішнього світів. Таким чином, відбувається становлення базового рівня особистісної культури дитини, її соціалізація, що ґрунтується на багатьох чинниках, чільне місце серед яких займає оволодіння системою споживчих знань.Упродовж останніх років в нашій державі розроблена Концепція споживчої освіти для загальноосвітніх навчальних закладів (у рамках проекту «Спільнота споживачів та громадські об’єднання»). Аналіз її [5] дає можливість зробити наступні узагальнення:Провідна ідея споживчої освіти підростаючого покоління на сучасному етапі полягає в тому, що вона:• сприяє набуттю вмінь робити власний споживчий вибір;• навчає діяти відповідно до ситуації (наприклад, у тих випадках, коли порушуються споживчі права);• допомагає у формуванні життєвих компетенцій.Концепція споживчої освіти включає в себе такі складові - опис споживчих знань та шляхи їх реалізації.Споживчі знання в структурі особистості:• формують раціональне споживче мислення;• базуються на законах споживання;• задовольняють природні потреби людини;• забезпечують якість особистого та суспільного життя;• сприяють розумній і адекватній поведінці в процесі споживання товарів і послуг.Шляхи реалізації споживчих знань:• раціональна поведінка;• інформування та консультування населення;• розвиток економічного мислення;• адаптація до реального життя.Стрижнем споживчої освіти є виховання відповідальної особистості, яке передбачає:• здатність до використання набутих знань та вмінь у власній життєдіяльності;• творче розв’язання проблем, розвиток уміння критично мислити;• раціональне опрацювання різноманітної інформації;• прагнення змінити на краще своє життя і життя своєї країни.У кінцевому результаті отримання споживчих знань формується комплекс компетентностей:• уміння: жити і діяти в ринкових умовах; захищати свої права споживача; впливати на розвиток правової та споживчої свідомості громадян, їх культури; робити раціональний вибір; оцінювати рівень достовірності інформації; для прийняття рішень займати активну громадянську позицію; розв’язувати актуальні проблеми повсякденного життя;• навички: володіння прийомами раціональної споживчої поведінки; використання універсальної моделі споживання; володіння ефективними процедурами претензій споживачів; толерантність поведінки та стратегії конструктивної діяльності; оформлення і ведення ділових паперів; отримання інформації про товари і послуги;• ставлення: відкритість; свобода; демократичність; безпека; соціальна рівність і справедливість; активність; повага до іншого та його прав; готовність до співпраці; відповідальність за свої дії; висока правова та споживча культура;• знання: про загальнолюдські, національні цінності; політико-правові знання; соціально-економічні знання; соціокультурні знання; здоров'язберігаючі знання [3; 5].Проте залишилося поза увагою дослідників дошкілля як початкова освітня ланка. Адже дитина з моменту опанування мовними дефініціями використовує в своєму лексиконі такі поняття як споживач, споживчий кошик, споживання, виробник, товари, продавець тощо. У період дошкільного віку дитина починає усвідомлювати себе споживачем, у неї розвивається розуміння, які товари й для чого купують батьки чи інші члени родини, може пояснити їх призначення, поступово розширюючи і поглиблюючи своє власне споживацьке «Я». Тому є потреба дослідити питання формування в дошкільників споживчих знань та вплив їх на процес соціалізації.Ми виходимо з такого наукового припущення: споживча освіта є одним із чинників пристосування дітей до нових і швидко змінних умов життя. Актуальність введення в зміст педагогічного процесу дошкільних навчальних закладів споживчої освіти полягає в необхідності формування у дошкільників раціонального споживчого мислення, що ґрунтується на законах споживання та природній потребі кожної особистості в якісному й безпечному добробуті, природному прагненні до поліпшення якості особистого та суспільного життя.