Образование и наука в годы войны

Історія Великої Вітчизняної війни воістину невичерпна. Сьогодні ми знову повертаємося до подій того часу, прагнучи глибше зрозуміти історію своєї Вітчизни, осмислити витоки бойової і трудової доблесті нашого народу, причини патріотизму та героїзму своїх предків. Це завдання настійно вимагає нових досліджень з історії Великої Вітчизняної війни, яка в свою чергу не може бути осмислена в повному обсязі без дослідження стану української освіти у 1941-1945 роках.До 65-ї річниці Великої Перемоги Педагогічним музеєм України було відкрито виставку «Освіта України у роки випробувань: 1941-1945». Підготовлена науковими співробітниками музею експозиція – це світла пам’ять про велич народного подвигу, стійкість, волю і мужність нашого народу, вічна пам’ять про покоління, яке ціною власного життя відстояло свободу і незалежність рідної землі.Мета виставки – об’єктивно висвітлити стан і тенденції розвитку системи української освіти в екстремальних умовах війни; розширити уявлення про допомогу українських науковців, вчителів та учнів всенародній справі зміцнення могутності та обороноздатності країни та висвітлити їхню роль у наближенні Перемоги; сприяти виробленню цілісного уявлення про систему освіти України, новому осмисленню суспільно-політичних і національно-культурних процесів в Україні зазначеного періоду.Виставка складається з кількох розділів. У першому розділі – «Стан освіти в Україні у роки Великої Вітчизняної війни» – експонуються матеріали ПМУ, які за історико-хронологічним принципом висвітлюють стан освіти в Україні, починаючи з передвоєнного часу, періодів початку війни, евакуації і роботи навчальних закладів у східних районах СРСР, далі – окупації, партизанської боротьби, періоду відновлення роботи системи освіти і відбудови навчальних закладів.Усі наступні розділи виставки є логічним продовженням і змістовним доповненням першого розділу. Так, у другому розділі «Документи Ради Народних Комісарів СРСР про освіту» представлено постанови, прийняті Раднаркомом СРСР у роки війни. В цей трагічний період Радянським урядом було ухвалено низку важливих для розвитку шкільництва рішень: дітей до школи приймали з семирічного віку, запроваджувалося роздільне навчання хлопчиків і дівчаток (проіснувало до 1954 р.), з’явилися нові типи навчально-виховних закладів (школи робітничої і селянської молоді, суворовські та нахімовські військові училища), відкривалися дитячі будинки для дітей-сиріт, запроваджувалися обов’язкові випускні екзамени, нагородження випускників-відмінників золотою і срібною медалями тощо.У розвитку радянського шкільництва в Україні у роки війни можна умовно виділити два етапи, що різняться спрямованістю і змістом розвитку навчальних закладів. Якщо на першому етапі (1941-1943) вживалися заходи, спрямовані на боротьбу проти труднощів і недоліків, за збереження школи та системи освіти, то особливістю другого етапу (1943-1945) були заходи щодо організаційно-педагогічного зміцнення школи, підвищення якості всієї навчально-виховної роботи, зміцнення дисципліни і порядку серед учнів. Подібна логіка розгляду історії школи періоду 1941-1945 років, по-перше, спирається на реальний факт існування двох етапів у ході Великої Вітчизняної війни і, по-друге, дає змогу краще бачити їх відмінні риси.