основное украшение на новый год 19 века

Стилістика цьогорічної головної ялинки України заснована на традиціях кінця 19 століття.

Країна повертається до давно забутих витоків, нещадно відкидаючи залишки радянщини.

Хоча ще у багатьох сім’ях цю історію можна простежити по набору іграшок різного періоду - від зірок і годинничків, до різних Санта Клаусів.

Нині українці тішаться зробленим власноруч іграшкам, пряникам, вінкам на дверях і кухликам глінтвейну, які можна побачити на святкових площах європейських міст.

Національний музей Тараса Шевченка цього року започаткував незвичайну експозицію і вбрав ялинку у іграшки, які збирали по всій Україні.

Святкове дерево має сім ярусів, кожен з яких – етап в історії країни. Отже, про що розповідають новорічні іграшки – читайте далі.

Різдвяна традиція

Наприкінці 1890-х років святкове дерево було не новорічне, а різдвяне.

З того часу минуло більше ста років, і нижній ярус ялинки музею Шевченка навіть віддалено не нагадує варіанти прикрашання, звичні для українця.

Тоді не було гірлянд, мішури та скляних іграшок.

Ялинка у стилістиці 19 століття вбрана лише солодощами та тематичними персонажами. Це – херувими, янголята, різдвяні зірочки. Є й іграшки з вати, паперу і дерева, пофарбовані у світлі кольори.

Зазвичай це були люди або тварини.

З тих часів прикрас майже не залишилось. Організатори шукали їх по всій Україні, а що не знаходили – відтворювали по фотографіях. Є, наприклад, чоловічки з вати, в яких збереглось тіло, а обличчя домальовували.

Загалом, на той час ялинка була суто дитячою розвагою (з можливістю поласувати солодощами), та й технічні можливості дозволяли робити лише саморобні іграшки, які виглядають не дуже витонченими, навіть дещо незграбними.

Вожді і зірки

На початку 20 століття ялинку відділили від Різдва та вигадали для неї нове завдання: її почали використовувати в ідеологічних цілях.

У 30-х роках на новорічне дерево стали вішати червоні прапорці та зірки, Кремль, портрети вождів. На виставковій ялинці з таких екземплярів всього одна чи дві іграшки з червоними зірками.

Прикраси з вождями не прижились та не стали масовою модою.

Людям хотілось повісити таку іграшку, але вони боялись, що та розіб’ється. У страшні 30-ті через подібну випадкову недбалість до вождя на господаря іграшки могли написати донос.

Тож, такі прикраси тримали у коробках, аби не сталось лиха.

Їжа і годинники

Ялинкових прикрас з 1940-цих років теж збереглося не багато. Попри війну ялинки тоді теж прикрашали, але доволі аскетично. По-перше, у ті часи було не до нових покупок. А, по-друге, заводи по виготовленню іграшок переорієнтувались на потреби військових.

На новорічні дерева в ті роки повернулися продукти. Причому, мова йде не лише власне про їстівні прикраси - горіхи та мандарини, а й про такі, які зображують продукти – гриби, овочі.

Разючою відмінністю від 19 століття було те, що майже не було солодощів – то було надто дороге задоволення.

Взагалі, ялинка у 40-і роки була таким-собі відображенням фінансового стану сім’ї.

У 50-ті роки мода на прикрашання іграшками-продуктами не зникла. Тільки мотив змінився. Їжа стала символізувати успіх п’ятирічок, негласну підтримку гарних врожаїв.

Наприклад, найпопулярнішою фігурою стала кукурудза – овоч-фаворит Микити Хрущова.

Тоді ж в моду ввійшли скляні годиннички, які були та й, можливо, залишились, чи не у кожної сім’ї.