Промову Богдана Хмелькицького перед польським*

помогло

ну тогда пока

«Правдате, що я мала й незначна людина,але Бог дав мені, що я єодновладцем і самодержцемруським. Виб'ю з лядської неволіввесь руський народ, а що перше явоював за шкоду і кривду свою,тепер буду воювати за нашуправославну віру. За кордон навійну не піду, на турків і татар шабліне підніму, досить маю на Україні,на Поділлі й Волині, досить вигоди,достатку й пожитку в землі такнязівстві своєму, по Львів, Холм іГалич. А ставши над Віслою, скажудальшим ляхам: сидіть, мовчіть,ляхи! А будуть і за Віслою кричати,знайду я їх там напевно. Незалишиться мені нога жодного князяі шляхетки тут, на Україні; а схочекотрий з нами хліб їсти, хай будепослушний Запорозькому Війську».