яким чином відбувалося перетворення українського народу на націю? Які труднощі очікували українців на цьому шляху?

если нужно больше могу кинуть силку!

https://ukrreferat.com/chapters/istoriya-vsesvitna/protses-peretvorennya-ukrainskoi-narodnosti-v-natsiyu.html

Державоутворення для населення українських земель хронологічно незбіглося з формуванням їх. нації. І формально, і об’єктивно це незалежніпроцеси. Більше того, зникнення (а фактично ліквідація) основнихелементів середньовічної етнічної державності на Україні як наслідокцентралізаторської політики царизму, особливо Петра І й Катерини II,відбувається водночас з появою у надрах народності первісних ознакбуржуазної нації. Та, як це не парадоксально на перший погляд, безрозгляду феодальної держави (хоча б у загальних рисах) не можна в усійповноті усвідомити потенційні можливості українців при збереженні своєїнаціональної самобутності, забезпеченні власного існування як. етносу. Вперіод виникнення нації традиції усього попереднього розвиткупродовжували позначатись на багатьох сферах духовного життя місцевогонаселення, навіки відкладалися у людській пам’яті. .

І все ж історичні реалії були такими, щоб українська феодальнадержавність з яскраво вираженими етнічними рисами у середині XVII ст.існувала уже в завершеному вигляді (це не суперечить тому факту, щоокремі органи управління ще формувалися або не були законодавчезакріплені) *. Народна ініціатива в один із найскладніших і переломнихетапів історії створила життєздатний суспільно-політичний організм, якийстав важливим засобом у справі мобілізації всіх сил для відсічіпольсько-шляхетської експансії та об’єднання (як передбачалося) Україниз Росією. Разом із тим не можна ігнорувати соціальний характерУкраїнської держави, яка стала надійним інструментом проведення політикикозацької старшини і придушення антифеодальних виступівселянсько-козацьких мас.

Нарешті ще одне питання, яке потребує якнайпильнішої уваги і виваженогорозгляду. Йдеться про подальший розвиток державності на Україні після1654 р. Відомо, що царський уряд визнав якнайширшу автономію українськихземель у складі Росії («Березневі статті» 1654 р), Однак юридична нормав цьому випадку докорінним чином відрізнялася від реального життя.Існування автономних прав України, закріплених політичними актамигетьмана з царськими урядовцями, не могло бути ні довготривалим, німіцним, і справа тут не тільки у «злодійстві» та «підступності»російських царів чи «безхарактерності» та «слабовольності» українськихгетьманів, а й у впливі об’єктивних історичних факторів. Саме життядосить часто вносило свої корективи та зміни. Так, у XVIII ст.збільшення населення на Запоріжжі й ускладнення в зв’язку з цим функційуправління та суду зумовили появу тут нових