утвердження принципів громадського рівноправ я у Франції від Декларації прав людини до цивільного кодексу Наполеона

Найдовшим тривалим ефектом від правління Наполеона Бонапарта Францією був його нагляд за виконанням низки національних законів, колективно відомих як Цивільний кодекс або Кодекс Наполеона. Кодекс Наполеона був наступником ідеї, викладеної в Декларації прав людини і громадянина. Спочатку Наполеон, як правило, дотримувався філософії французького революціонізму, як це було зазначено в Декларації прав людини і громадянина.

В кодексі було зазначено, що всі чоловіки-громадяни рівні. Були описані основи спадкового дворянство та класові привілеї; цивільні інститути звільняються від церковного контролю; свобода особи, свобода договору та недоторканність приватної власності є фундаментальними принципами.

Перша книга кодексу стосується питань щодо громадян: здійснення громадянських прав, захист особистості, місця проживання, опіки, піклування, відносини батьків і дітей, шлюбу, особистих стосунків подружжя та розірвання шлюбу шляхом анулювання або розлучення. Кодекс підпорядковував жінок своїм батькам і чоловікам, які контролювали все сімейне майно, визначали долю дітей, і їм надавали переваги у справах про розірвання шлюбу. Багато з цих положень були реформовані лише у другій половині ХХ століття. Друга книга стосується закону майна: регулювання прав власності, власності, користування. Третя книга присвячена методам набуття прав: шляхом правонаступництва, пожертвувань, укладення шлюбу та зобов'язань. У останніх розділах кодекс регулює ряд договорів, юридичних та умовних іпотечних кредитів, обмежень дій та розпоряджень правами.

Таким чином, громадянське рівноправ"я було встановлене, але тільки для громадян чоловічої статті.