ДАЮ 99 БАЛІВ!!!!!!!! про Стародавній Рим та йго народи та племена

1. Рим царської доби (753–509 рр. до н. е.)

Виникнення міста Рима. На Апеннінському півострові, в області Лацій, серед латинських і сабінських общин, у 753 р. до н. е. утворилося місто Рим. На лівому березі Тибру виникло невелике поселення. Воно розташовувалось на семи пагорбах. Два головні пагорби називаються Палатин і Капітолій. На Палатині розташовувались палаци знатних і багатих людей, а на Капітолії – храми богів. Між пагорбами було велике болото, яке перші поселенці осушили і на цьому місці влаштували базарний майдан – форум. Так утворився Рим.

Населення. Римське населення жило великим родинами, які називалися фаміліями. На чолі кожного роду стояв вождь – патер (батько). Нащадки перших поселенців, тобто засновників Риму, називали себе патриціями. Згодом у місті поступово збільшувалася кількість приїжджих людей, які ставали землеробами чи ремісниками. Вони називалися плебеями. Також у Римі був такий клас, як вершники – верстви римських громадян, які мали коня і служили в кавалерії. Пізніше це фінансова аристократія та багатії. Зовсім безправними у місті були раби, які були власністю господарів і громадянами не вважалися. Їх могли продавати чи подарувати.

Римські царі. У давні часи Римом правили царі. На сьогодні народні перекази зберегли імена тільки семи (Ромул, Нума Помпілій, Тулл Гостилій, Анк Марцій, Тарквіній Давній, Сервій Гулій і Тарквіній Гордий). Близько 600 р. до н. е. етруски перемогли латинян і посадили в Римі своїх царів. У 510 р. до н. е. останнього етруського царя Тарквінія Гордого було вигнано з Рима. Після цього в Римі почався період Республіки.

2. Римська республіка V–ІІІ ст. до н. е.

Організація влади. Після вигнання останнього царя, у 509 р. до н. е. було обрано двох консулів (найвищі урядові особи) строком на один рік. Консули були суддями, а під час війни – воєначальниками. Першими консулами були Юній Брут і Валерій Публікола. Саме з обранням консулів в історії Риму розпочався період Республіки (509–30 р. до н. е.). Найвищим органом державної влади був сенат – рада старійшин. Для обговорення найважливіших справ щоосені у Римі збиралися народні збори – коміції. На них народ також обирав кращих громадян на державні посади. Під час війни чи іншої небезпеки для республіки римляни обирали диктатора (урядовець із надзвичайними повноваженнями) та його помічника – «начальника кінноти».

Боротьба плебеїв і патриціїв. Всі виборні посади в Римі захопили патриції. Плебеї могли лише голосувати в народних зборах і служити у війську. Це їх не влаштовувало. Крім того значно зросла майнова нерівність, багато плебеїв втратило землю. Становище між класами загострювалося, в результаті чого відбувся вибух обурення плебеїв. У 494 р. до н. е. під час війни Рима із сусідами, плебеї вийшли із війська і відмовилися воювати. Вони залишили Рим і пішли на Священну гору за межами міста, щоб створити власну державу. Ця подія отримала назву сецесія (лат. – йду). За таких умов патриції змушені були піти на поступки. Плебеям надали право обирати народних трибунів, які обстоювали їхні інтереси в сенаті. Трибуни обиралися строком на один рік. Вони мали право накладати вето (заборону) на будь-яке рішення сенату, якщо вважали його несправедливим. Для впорядкування римських звичаїв та прав населення у 450 р. до н. е. було укладено «Закони ХІІ таблиць», які стали початком кодифікації римського права. Надалі правове становище плебеїв тільки зміцнювалось. Зокрема, закон від 445 р. до н. е. дозволяв шлюб між плебеями і патриціями. Внаслідок цього знатні родини з обох класів об’єднувалися між собою і утворили новий прошарок римської знаті – нобілітет.

Завоювання Римом всієї Італії. Укріпивши своє внутрішнє становище Рим перетворився на одне із найсильніших міст Італії, тож він почав завойовувати сусідніх народів. Так було підкорено етрусків, латинів і самнітів. У боротьбі за Італією Рим не раз використовував принцип «Розділяй і володарюй». Він укладав союз з одним народом проти іншого, а потім нападав і на свого союзника. Проте у 390 р. до н. е. з Північної Італії на Рим рушили галли. Того ж року відбулася битва на річці Аллії, в якій римляни зазнали поразки. Галли увірвалися до Риму й спалили його. Самі ж римляни замкнулись у фортеці на Капітолійському пагорбі. У ночі галли таємно почали вдиратися на укріплені мури, але їх почули священні гуси, що були у храмі Юнони. Перелякані птахи почали голосно кричати, римляни прокинулись і відбили штурм. Відтоді з'явився вислів: «Гуси Рим урятували». Після цього галли взявши викуп у римлян пішли на північ, оскільки їхнім власним землям загрожувала небезпека. Через цю катастрофу всі перемоги римлян здобуті в V ст. до н. е. було втрачено. Тільки у 290 р. до н. е. Рим знову підкорив усі племена Апеннінського півострова. У 272 р. до н. е. на півдні, після тривалої облоги, здалося грецьке місто Тарент. А у 265 р. до н. е. було підкорене останнє вороже місто на території етрусків – Вольсинії. Таким чином, уся Італія опинилася під владою Риму.