Відповідь:
Революційна хвиля 1917 року підштовхнула до активнішого політичного життя насамперед Київ. Відразу після зречення Миколи ІІ у Києві було утворено своєрідний політичний осередок – Українську Центральну Раду. Головою заочно обрали Михайла Грушевського, який прибув до Києва лише через тиждень після обрання. Він та засновники Центральної Ради започаткували процес політико-правового утвердження політичної діяльності, тобто права вважати Центральну Раду легітимним, як зараз кажуть, представником українського народу і говорити від його імені. Тоді панували «модні» не лише в Україні соціалістичні і соціал-демократичні ідеї. Центральна Рада стояла на позиції національно-територіальної автономії у складі Російської Федерації. У другій половині травня 1917 року до Петрограда було відряджено делегацію на чолі з Володимиром Винниченком з переліком тих пунктів, які розкривали зміст поняття «національно-територіальна автономія». Але Тимчасовий уряд все це відкинув і категорично відмовився визнавати Центральну Раду. Цей уряд міг говорити з очільниками Центральної Ради з позиції сили. Адже у Києві був розміщений військовий округ із багатотисячним відданим Тимчасовому уряду особовим складом російських військ.
Пояснення:
Автор:
catalinafiu7Добавить свой ответ
Предмет:
ПравоАвтор:
marshall39Ответов:
Смотреть