причини та прояви міжетнічних конфліктів в період Української революції п. ХХ ст.

Ответ:

Проблема співіснування різних народів, зокрема тих, яким

випало жити поруч один з одним, була й залишається чи не най-

пекучішою у світовій історії кількох останніх століть. Польські

дослідники Збігнєв Рудніцький і Гжегош Бабінський конста-

тують, що етнічні проблеми з їхніми різноманітними наслід-

ками впродовж століть не лише «… збурювали мир у всьому

світі.., виступали безпосередньою та опосередкованою причи-

ною локальних і загальних воєн», але й надалі залишаються

визначним чинником значної частини міжетнічних конфліктів у

сучасному світі. Сукупно, на нашу думку, все сказане вище дає

досить інформації для того, щоб усвідомити значущість і мас-

штабність порушуваної проблеми, а також аби вкотре вжепереконатися у незмінній, нажаль, актуальності відомої сентен-

ції «залізного канцлера„ Отто фон Бісмарка, що народи-сусіди

рідко бувають добрими приятелями.

Національні (міжетнічні) конфлікти належать до найбільш

заплутаних і складно розв’язуваних. Як показує історія, у біль-

шості поліетнічних країн міжнаціональні, міжетнічні зіткнення

за своїми масштабами, тривалістю, та інтенсивністю значно пе-

ревершують інші типи соціальних конфліктів, а деякі з них вва-

жаються недозволеними і дотепер.

Поняття «міжетнічний конфлікт» охоплює велике коло різ-

них ситуацій, тому конфлікт у чистому вигляді, який з’явився

лише внаслідок ворожості, зустрічається вкрай рідко. Найча-

стіше подібний конфлікт зароджується на економічній, соці-

ально-економічній або іншій якійсь основі. На певному етапі

він може набути національного відтінку і надалі визначати весь

хід протікання конфлікту. Різниця причин зародження націо-

нальних конфліктів не впливає на їх одну загальну природу.

Базовими причинами всіх конфліктів виступають порушення

прав якої-небудь нації або етнічної групи, порушення рівно-

правності в міжнаціональних відносинах.

Традиції уважного ставлення до прав національних меншин

в Україні мають глибоке коріння, починаючи від доби УНР.

ІІІ Універсал Української Центральної Ради проголошував

поряд з іншими правами і свободами, можливість уживання

місцевих мов у зносинах з усіма установами. В ІV Універсалі

проголошувалось: «… в самостійній Українській Народній

Республіці всі нації користуватимуться правом національно-

персональної автономії, признаним за ними законом 9 січня»

1.

Найчисленнішою національною меншиною в Україні були ро-

сіяни. Проте в етнополітичних стосунках того періоду (та й не

тільки того) вони виокремлювалися не стільки своєю чисельні-

стю, скільки особливостями суспільно-політичного статусу, що

мали свою історичну обумовленість.

Становище російської національної меншини в Україні ви-

різнялося вже самим фактом кількасотрічного перебуванняУкраїни в складі Російської імперії.