Відповідь: Я б ні за що, тож просто жах якийсь, а не життя, весь час жити у казармі та ходити строєм, не належати самому собі. Якось один афінський оратор Алківіад дотепно помітив: «Спартанці певно настільки безстрашні у битвах та зневажають смерть, бо та дама з косою для них справжнє визволення від їх нестерпного життя». Так, мешканці Спарти і справді не належали самі собі, але державі, нікому не дозволялось жити так як він хоче, але так як йому призначено вищими по рангу товаришами. А все життя рядового спартанця від народження до смерті проходило під постійним неусипним контролем.
Маленьких новонароджених дітей приносили у спеціальне місце, де засідали старійшини. Вони ретельно оглядали немовля, і якщо знаходили його кволим, слабким, хворобливим, чи з якимось фізичними вадами то безжально викидали вниз із високої скелі. Не дивно, що у Спарті, за всю її історію не було жодного філософа, мислителя, поета, художника, музиканта – всіх викинули зі скелі ще в юному віці! (Між іншим, цей жорстокий звичай століттями пізніше успішно перейняв Адольф Гітлер, який наказував вбивати всіх неповно справних людей)
Зате ті діти, які лишались, точно були фізично здоровими. А взагалі діти не належали своїм батькам, вже з семилітнього віку маленьких хлопчиків забирали із батьківського дому та виховували у спеціальних загонах. Сурова система виховання по-спартанські була направлена на те, щоб діти виросли сильними і слухняними воїнами. Коли хлопцям виповнялось 16 років, вони проходили через жорстоке випробування, їх що сили бичували в дворику храму Артеміди, а вони мали при цьому мужньо терпіти біль. Вступати у шлюб спартанські юнаки могли тільки за дозволом общини і довгий час навіть після одруження їм приходилось жити у казармі і тільки у особливі дні навідувати своїх дружин. Строго заборонялось митись частіше ніж кілька раз на рік, та носити різний одяг. Під суворою забороною були і предмети розкоші та взагалі багатство. Якось одного молодого спартанця, який за безцінь купив землю, засудили за корисливість, у звинуваченні говорилось, що він такий молодий, а вже спокусився вигодою – найголовнішим ворогом любого жителя Спарти.
Збагачення було чи не найбільшим злочином у спартанському суспільстві, та навіть якби якийсь спартанець і назбирав гроші, він би все рівно не міг їх ніде потратити, у них вже тоді був повний комунізм та пусті полички в магазинах. Хоча такого поняття як магазин у Спарті і близько не було, взагалі спартанці глибоко зневажали всіх торговців.
Під строгою забороною знаходилось і будь-яке вживання алкоголю. Для тверезого виховання молоді, спартанці спеціально (та насильно) напивали вином деяких своїх рабів-ілотів, причому напивали до нестями та непристойності, а потім показували юнакам – от до чого доводить пияцтво. А якщо якогось спартанця ловили на вживанні хмільних напоїв, за це могли і стратити.
Але що це я все про чоловіків та чоловіків спитаєте мене, а як же справа у спартанців була із жінками? Про спартанських жінок відомо не так вже й багато. Головною функцією спартанських жінок було народження дітей, бажано здорових та міцних, бо з кволими вже знаєте що робили.
Особливо цінувалось у спартанському суспільстві простота, яка царювала в усіх сферах їхнього життя, особливо мови – спартанців ще з малку привчали по довгу мовчати, а якщо вже щось говорити то коротко та ясно – лаконічно. Якось до спартанського царя прийшли посли з острову Самос, просити військової допомоги. Вони проголосили довгу та гарну промову, але дослухавши їх спартанський бос відказав: «Ваша промова настільки довга, що дослухавши до кінця, я вже забув початок, а забувши початок, не зрозумів кінець». Тоді наступного дня вони прийшли до царя із пустим мішком в руках та коротко промовили: «Мішок є, муки не має». Спартанці задоволені такою кмітливістю самосів з радістю надали їм військову допомогу та порвали їхніх ворогів у капусту.
Хоча спартанські воїни і були першокласними знавцями своєї справи та однак не могли далеко відходити із своїм військом – раби-ілоти не дрімали. Я цілком розумію ілотів, нікому не хочеться тяжко працювати в полі годуючи себе і ще того пана. Тож раби-ілоти не дрімали, а то і діло піднімали повстання проти спартанської диктатури «пролетаріата». Ставлення ж спартанців до своїх рабів-ілотів було більш ніж жорстоким, іноді спартанські правителі оголошували так звані «криптії» – таємні війни проти ілотів, в які здебільшого залучалась спартанська молодь. Порівняно з цим гітлерюгенд видасться «школою для благородних дів». Молоді буйні спартанці під час криптій у ночі таємно виходили на полювання, полювали не на тваринок, а на живих людей – своїх же рабів-ілотів, які своєю працею їх же утримували та годували. І вбивали їх, особливо молодих та сильних мужчин. З одного боку це дозволяло тримати населення ілотів у постійному страху, а з іншого боку молоді спартанці отримували бойову практику та вже з юних років привчались вбивати людей. Хтось ще захоплюєтесь спартанцями, їх мужністю, відвагою та волею до перемоги?
Автор:
hulketn5Добавить свой ответ
Предмет:
Английский языкАвтор:
brennan65Ответов:
Смотреть
Предмет:
МатематикаАвтор:
gaigefrederickОтветов:
Смотреть
Предмет:
МатематикаАвтор:
hildegardaОтветов:
Смотреть
Предмет:
МатематикаАвтор:
zaqueoОтветов:
Смотреть