особливості політичного життя Закарпаття в 20-30-х рр.ХХст., чому, на вашу думку Закарпаття називають "срібна земля"? ​

Ответ:

В 20-30-х роках ХХ століття Закарпаття належало до Чехословаччини. У цей період у регіоні спостерігалась політична нестабільність, зумовлена переходом влади з рук до рук, а також конфліктами між різними етнічними групами

Однією з основних проблем була конфронтація між чеськими і угорськими етнічними групами. Угорці прагнули повернення Закарпаття до Угорщини, тоді як чеські влади намагалися зміцнити свій контроль над регіоном

Паралельно з цим, на Закарпатті активно розвивався рух національної самодостатності серед українців, що зумовлено було зокрема зростанням української свідомості та бажанням мати власну культурну та політичну ідентичність

Незважаючи на ці труднощі, Закарпаття залишалося важливим економічним центром регіону. Регіон був багатий на корисні копалини, включаючи срібло, що відображається в його прізвиську "срібна земля". Зокрема, на Закарпатті були розвинуті гірничо-металургійні підприємства, зокрема з видобутку срібла, які стали важливими джерелами доходів для Чехословаччини

Отже, Закарпаття було регіоном зі складним політичним життям, проте залишалося важливим економічним центром зі значним потенціалом для розвитку

Після розпаду Австро-Угорської імперії закарпатські українці активно виступали за об'єднання Карпатської України з іншими українськими землями. 21 січня 1919 року на Народних Зборах у Хусті, де зібралося більше 400 депутатів з усього Закарпаття, було проголошено злуку[1] Карпатської України з Українською Народною Республікою. Однак несприятлива міжнародна ситуація і критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії, не дозволили здійснити надії закарпатських українців на возз'єднання в єдиній Українській державі.На основі рішень Сен-Жерменського (1919 р.) і Тріанонського (1920 р.) договорів Підкарпатська Русь була включена до складу Чехо-Словацької республіки на правах автономії. Проте реальний автономний статус Карпатської України, передбачений договорами, так і не був забезпечений чехословацьким окупаційним урядом. У 1920-30 рр. українська громадськість і політичні партії на Закарпатті активно виступали за надання Карпатській Україні автономії, створення Української національної держави і возз'єднання у Соборній незалежній українській державі. Для цього регулярно проводилися народовецькі з'їзди.Президент Чехо-Словаччини Едвард Бенеш усвідомлював складнощі діяльності уряду в умовах багатоетнічності республіки. Він проголошував намір перебудувати її «…в державу, де цілковито рівноправні народи мали б своє власне управління…». 20 лютого 1937 року було опубліковане спеціальне комюніке із основними настановами, що передбачали зміну політики стосовно національних меншин. Але ніяких практичних заходів у той час не було вжито.