Опишіть у чому полягала суть радянської пілітики коренізації.Оарактеризуйте історичних українських діячів періоду українізації. Дуже срочно

Ответ:Радянська політика коренізації була спрямована на зміцнення національної свідомості та розвиток культури і освіти національних меншин в межах СРСР. Ця політика передбачала приведення мови, культури та національних традицій національних меншин у відповідність з національними інтересами.

У період українізації (1920-1930 роки) активно просувалися українські національні діячі, серед яких можна виділити:

Михайло Грушевський - український історик, політик, письменник та громадський діяч. Він став першим президентом Української Академії Наук та писав праці з історії України та її культури.

Олександр Довженко - український письменник, кінорежисер та сценарист. Його твори були спрямовані на піднесення національної свідомості та пропаганду української культури.

Леся Українка - українська поетеса, драматург, перекладач та громадська діячка. Вона писала про соціальні проблеми та боротьбу українського народу за свої права та свободу.

Михайло Коцюбинський - український письменник, який створив багато творів про українську природу, історію та культуру.

Ці діячі просували українську мову та культуру в рамках радянської політики коренізації та стали символами українського національного відродження у XX столітті.,,,,,,,,,,,,,,,,

Объяснение:

Ответ:

Політика коренізації - це політика національно-культурного будівництва, яку впроваджувала радянська влада в 1920-1930-х роках. Її головною метою було підтримати національну культуру та традиції національних меншин, що проживали на території Радянського Союзу. Основними методами реалізації політики були українізація, казахізація, узбекізація та інші процеси, що сприяли національному зближенню.

У період українізації, яка тривала з 1920 по 1930 рік, було прийнято ряд законів, які сприяли розвитку української культури та освіти. Зокрема, було запроваджено обов'язкову українську мову в школах, адміністрації, медичних та культурних установах. У цей період українську мову стало використовувати в різних сферах життя, а культурні діячі розпочали відродження національної літератури, музики та інших видів мистецтва.

Серед видатних українських діячів періоду українізації можна назвати Лесю Українку - поетесу, прозаїка, перекладача та громадського діяча, Івана Франка - письменника, публіциста, громадського діяча та іншіх. Вони працювали над розвитком української культури, розгортанням літературного життя та налагодженням контактів з іншими національностями.