Репресії післявоєнного часу

Ответ:

Для виконання нереальних планів хлібоздачі влада часто застосовувала репресивні заходи. В колгоспи присилали спеціальних уповноважених для нагляду за перебігом хлібозаготівель. Голови колгоспів піддавались репресіям за невиконання планів. У 1946 р. і наступні роки селяни після завершення жнив виходили цілими сім’ями на поля і збирали колоски, які губилися під час обмолоту зернових. Це була можливість додаткового заробітку. Збирання колосків на полях кваліфікувалось владою як розкрадання соціалістичного майна.

У 1946 р. почався голод, який так чи інакше охопив всі області України, в першу чергу східні та південні. Першим наслідком голоду стало масове поширення у людей дистрофії. Різко виросла смертність населення. Влітку 1947 р. розпочалась нова хвиля голоду. Загалом у 1946-1947 рр. від голоду померли майже 800 тис. осіб, з них найбільше в Харківській, Запорізькій, Ворошиловградській, Сталінській та Одеській обл.

Відбудова промислового потенціалу України розпочалася ще в роки війни, відразу після звільнення східних областей республіки. Упродовж 1944-1945 рр. відновлено третину виробничих потужностей промисловості. Проте повномасштабна відбудова промислового потенціалу стала можлива лише після остаточної перемоги у війні.У серпні 1946 р. Верховна Рада УРСР ухвалила Закон «Про п’ятирічний план відбудови і розвитку народного господарства Української РСР на 1946-1950 рр.». Він розроблявся на основі контрольних показників, визначених для УРСР союзним планом четвертої п’ятирічки: збільшити обсяги промислового виробництва на 3 % у порівнянні з 1940 рр. (для промисловості республіканського та місцевого підпорядкування – на 8,6 %);

1. збільшити виробництво електроенергії на 13 % від довоєнного рівня;
2. підвищити продуктивність праці на 36 %;
3. досягнути в сільському господарстві довоєнного рівня посівних площ, відновити довоєнне поголів’я худоби.

Після війни сільське господарство опинилось в особливо складному становищі: по-перше, суттєво зменшились трудові ресурси; по-друге, сильного удару зазнала його матеріальна база. Так, парк тракторів зменшився у 2 рази, вантажних автомобілів – у 6 разів.

У 1946 р. валовий збір зернових культур становив 47 %, картоплі – 66 %, цукрового буряка – 26 %, соняшнику – 43 %, овочів 52 % від довоєнного обсягу. Помітно скоротилось поголів’я худоби. На початку 1946 р. поголів’я великої рогатої худоби становило 75 % від довоєнної кількості, свиней – 31 %, овець і кіз – 50 %, коней – 43 %. Матеріальне становище селянства залишалось дуже важким.

Розпочалась електрифікація українських сіл. У 1950 р. в республіці електрифіковано 18 % колгоспів, 88 % МТС, 90 % радгоспів. Варто відзначити, що електроенергія використовувалась насамперед для освітлення приміщень, а не для механізації праці.

Колгоспи були змушені здавати вироблену продукцію за надзвичайно низькими заготівельними цінами, які навіть не покривали транспортних витрат на доставку продукції до заготівельних пунктів. Наприклад, колгоспам за обов’язковими поставками виплачували за 1 кг борошна 1 коп., а м’яса – 23 коп. Водночас у роздрібній державній торгівлі ціни були значно вищими: 1 кг борошна – 31 коп., а свинина – 1 крб. 50 коп. Насіння поставлялося селянам за цінами, які в 15-20 разів перевищували заготівельні ціни на ці культури. Надзвичайно низькою була оплата праці в колгоспах, вона мала символічний характер. Високі ціни були встановлені за користування технікою державних МТС.

Основним джерелом доходів для колгоспників залишалося власне присадибне господарство. За підрахунками вчених, воно давало грошових доходів – 70 %, м’яса – 80, картоплі – 90, яєць – 96 %. Однак існуючі того часу податки перекривали й це джерело доходів. Крім податку на присадибну земельну ділянку, держава встановила натуральні податки у вигляді здачі селянами молока, сала, м’яса, яєць, картоплі, овочів тощо. Існували податки на плодово-ягідні дерева, кущі, кожну голову домашньої худоби, свійської птиці, навіть на криниці. У зв’язку з неможливістю сплачувати надмірно високі податки селяни іноді вирубували сади, вирізували птицю тощо. Податкові борги колгоспників стали хронічним явищем в їхньому житті. Загалом система податків на селі не сприяла інтенсифікації присадибного господарства, не стимулювала людей до праці.