Із правил Студійського монастиря в Константинополі: «Якщо хто-небудь візьме в бібліотеці книгу й буде поводитися з нею недбало або ж поцупить чужу без дозволу власника — не видавати йому в цей день книг... Якщо бібліотекар не проявляє належної старанності, розтріпує книги, ставить їх не на відведені місця або дозволяє їм вкриватися пилом, нехай обідає всухом'ятку. Якщо переписувач зопалу зламає писало, нехай відіб'є 30 поклонів. Якщо каліграф погано готує пергамент і палітурні верстати, то нехай відіб'є 150 поклонів…» Чому у монастирі приділяли таку увагу дбайливому ставленню до книг?

У монастирі приділяли таку увагу дбайливому ставленню до книг, оскільки вони вважалися дуже цінними і важливими ресурсами. Книги були дорогими, важкими для виготовлення та часто були єдиними примірниками того чи іншого твору. У той час бібліотеки були дуже рідкісним явищем, і тому кожен примірник книги був дуже цінним. Крім того, монастирі були осередками знань і місцями зберігання і передачі знань майбутнім поколінням, тому дбайливе ставлення до книг було необхідним для збереження знань і культурної спадщини.