Опрацюйте історичні довідки Китаю і Японії та визначте особливості політичного устрою і господарського розвитку цих країн у XVI-XVIII ст. Практична робота параграф 34, Всесвітня історія 8 класс помогите плиз ​

Китай і Японія - дві з найбільших і найбільш впливових країн Азії, які пройшли через значні зміни характеру політичного устрою та господарського розвитку в період XVI-XVIII століть. 

Китай

У період XVI-XVIII століть Китайскому імператорству вдалося збільшити території та сформувати впливову та стабільну централізовану владу. У XVII столітті на трон взійшов династія Цін, яка упорядкувала фінансову систему, підтримувала науку та ймовірно затвердила довічність каст у китайському суспільстві. 

Під час правління династії Мін особливу увагу приділялося забезпеченню безпеки на кордонах та контролю над  опіумною торгівлею. Проте пізніше політика уряду перенеслася на збереження монархічної влади, що привело до ствердження позицій династії Цін та проведення додаткових реформ. 

Щодо економіки Китаю, то наприкінці XVI століття китайський уряд почав ведення зовнішньої торгівлі, створюючи при цьому спеціальні зони свободи та захисту іноземних купців. Водночас у Китаї набуло поширення сільське господарство та ремесло. 

Японія

В період XVI-XVIII століть Японія переживала "Епоху Мурамачі", в якій спостерігалися гострі внутрішні конфлікти та війни між феодальними кланами. Проте з кінця XVI століття Японія була об'єднана під владою шогунату Токугава, лідера землеволодів з провінції Токугава. 

Шогунат упровадив централізовану владу та встановив порядок, заснований на вірності самураїв та ієрархічному устрою суспільства. Водночас в Японії набуло populars{поширення ремесло та торгівля, що призвело до зростання міст та трансформації ландшафту. 

У XVII столітті Японія проводила політику ізоляції («сакоку») - політики, яка передбачала обмеження контактів з іншими країнами з метою збереження національної ідентичності. Також Японський уряд вирішив дотувати феодалів металом, що стало спонуканням до розвитку ремесла, збільшення виробництва та залучення іноземних купців. 

Отже, в період XVI-XVIII століть Китай та Японія зазнали змін у своєму політичному устрої та господарському розвитку. Китайський уряд зосереджувався на утвердженні монархічної влади та забезпеченню безпеки на кордонах, тоді як Японський уряд щойно створив об'єднуючу владу, і проводив різні економічні реформи в умовах "сакоку". Обидві країни зазнали змін у господарському розвитку та поширювали ремесло та торгівлю.

У XVI-XVIII століттях Китай та Японія мали різні політичні устрої та господарські системи.

У Китаї в цей період була династія Мін, яка контролювала багаті провінції на південному сході Китаю. Мін використовував політику реконструкції країни, розвитку виробництва та торгівлі, щоб збільшити благополуччя та стабільність в країні. Уряд Міну був монопольним і централізованим, контролював ринок та встановлював ціни на продукти, щоб запобігти інфляції. Китайське суспільство було розділене на клани та соціальні групи, але існувала можливість для соціальної мобільності через успішне навчання. Значна увага приділялася культурному та науковому розвитку, що сприяло появі нових винаходів та технологій, таких як друк, компас, порцеляна та ін.

У Японії в цей період була епоха Едо, коли державою правили шогуни з династії Токугава. Шогунат Токугава встановив політику ізоляції Японії від інших країн та розвитку внутрішньої торгівлі та ремесел. Розвиток торгівлі та залучення іноземних технологій були обмежені, що призвело до затримки в господарському розвитку. Японське суспільство було розділене на соціальні класи, які були дуже строго регульовані, і існувала мало можливостей для соціальної мобільності. Значну увагу приділялася культурі та мистецтву, що призвело до розвитку традиційної японської культури, тако