На середину XIX століття господарство Правобережної України ґрунтувалося на сільському господарстві та ремісництві. Селянство вирощувало зернові, вести садівництво та тваринництво, але система кріпосницьких відносин важко обтяжувала їхній економічний розвиток.Особливості економічного розвитку Наддніпрянщини перед реформами були пов'язані із збереженням кріпосництва та суровими умовами для селян. Сільське населення не мало власності на землю, було пов'язане із поміщиками та зобов'язане виконувати кріпосницькі обов'язки.Передумови скасування кріпосного права були обумовлені економічними, соціальними та політичними змінами. Зокрема, під впливом індустріалізації та ідеології прав людини у Європі, а також під впливом невдалих революцій 1848 року в Росії та Європі, зростала необхідність скасування кріпосного права.Селянська реформа 1861 року на Наддніпрянщині була важливим кроком у розкріпаченні селян та переході до вільного селянського селянства. Однак, реформа мала свої обмеження, такі як великі земельні відрахування та неспроможність багатьох селян стати повноправними власниками землі.