72. Алган билимди калыбына келтирүү мүнөзүндөгү көнүгүү. 1) Окуп чыгып, мезгилди көрсөткөн сөздөрдү тапкыла. 2) Суроо беруу аркылуу да- лилдегиле. 3) Кандай сөз түркүмдөрүн жасаганын аныктагыла. 1. Кузундо Петя менен Вася жангак тергени токойго ба- рышты. 2. Балдар бат эле идиштерин толтурушту. 3. Анан үйлөрүнө эрте кетүүнү ойлошту. 4. Бир маалда токойдон бей- тааныш адам чыга келди. 5. Ал балдарды мурун тааныган кишиче конфет берди. 6. Бул жерге жайдыр-кыштыр мын- дай киши келчу эмес. 7. Вася бат эле чуркап отуруп, бир паста заставага келди. 8. Бейтааныш адам кечинде кармал- ды. 9. Көрсө, ал адам түнүчүндө чек араны бузуп келген шпион экен.​

Ответ:Прочитайте уривки із джерел. Про які суспільні явища, пов’язані з Першою світовою війною, ви дізналися з фрагментів джерел та фотодокументів (стор. 30)?Наведіть по кілька цитат з джерел на підтвердження своїх міркувань.Зі звіту Комітету Південно-Західного фронту (далі — ПЗФ): «Навіть у нинішній страшний час важко уявити собі щось більш жорстоке, ніж примусове виселення населення із залишених областей. Не окремі особи, а цілі села й міста за декілька хвилин втрачають все, що мали: майно, становище, зв’язки. Колишні осілі люди стають на довгий час кочовиками, які змушені з нуля влаштовувати своє життя. Важко, перебуваючи у центрі, хоча б приблизно уявити дійсно моторошні картини, які ми бачимо тут на кожному кроці. Цілі каравани біженців вештаються нині по російських дорогах взад-вперед без плану, без мети, абсолютно без будь-яких засобів до існування. Люди їдуть самі не знаючи куди. І страшніше над усе, що цього не знає геть ніхто. Місцева влада бачить у них лишень зайвий важкий тягар і ганяє їх з місця на місце. Діти дорогою хворіють і вмирають, худоба продається за безцінь (незважаючи на заборону), голодні коні гинуть, вибиваючись із сил. Це не слова, ми не згущуємо фарби, люди в буквальному сенсі полишені напризволяще і приречені на повільне вимирання». З доповідної Комітету ПЗФ: «Російські військовополонені, яким вдалося втекти з австрійського полону, досягши Волині, бачили повну картину розореного краю: не було, здається, жодної церкви, жодного села, де б не лежав відбиток насильства та грабежів. Жителі остаточно розорені, частина чоловічого населення забрана, частина розбіглася, ховаючись по лісах. Австрійці забрали все, що потрапило їм під руку. У жителів не залишалось ніякої живності, одягу та харчів. Селяни жили тим, що вдалося приховати, закопавши в землю. Повсюдно панував смуток, тривога, розпач... Біженці, погорільці, розорене місцеве населення змушені були жити впроголодь, випрошуючи хліб у більш спроможних жителів або у військових. Такою була соціальна картина життя прифронтової Волині».Зі статті «Сім вагонів дітей», опублікованої в газеті «Юго-Западный край» (вересень 1915 р.): «Кременчук. 10.ІХ. Сюди доставлено 290 дітей... Більшість – діти галицьких уніатських священиків, убитих або заарештованих в Австрії. З-поміж дітей багато поранених. Чи не починаєте ви раптом чути у цих звичних словах плач, вереск, лепетання, гучні й відчайдушні бідкання сотень дітей? Сім вагонів одиноких дітлахів, сім вагонів несподіваних сиріт волають про свою незрозумілу муку, б’ються у малечій тузі, розгублені, загнані, безпорадні... Який дивний, зворушливий, трагічний потяг! Кучеряві голівки з блідими схудлими щоками! І ці особливі, величезні, здивовані дитячі очі!.

Объяснение: