твір на тему без бога ні до порога

 

Одного року дав Бог людям гарний урожай. Всього вродило багато: збіжжя всякого, бульби, кукурудзи, квасолі, гречки та гороху. В садах гілля ламалось від всяких плодів. От послав Бог восени св. Дмитра і св. Михайла, щоб побачили, чи люди за все вдячні Богу. Пішли обидва на землю, переодягнулися на звичайних гуцулів і ходять селами, придивляються до всього. Пустив їх Господь на тиждень.    А на землі – такі набутки всюди: то хрестини, то іменини, то весілля тиждень гуляють. Їздять, п`ють, музики коломийки витинають. Та й цих двох гостей до себе кожен припрошує та пригощає:  — Любі мої, ану, мой, за наших молодих випийте порцію!  — Просимо, гості дорогі, за нашого внука, за опришка маленького споживайте на здоров`я!  — За нашого похресника!    Та пригощають, та до танців запрошують. Але земля дуднить під легенькими постоликами. Старих бабів переберуть на молодих; та сміху, та реготу. Баба стара у весільній сукні беззубим ротом собі теж приспі