порівняльна характеристика поета і Бертольда

Твiр-роздум за твором Лесi Украïнки Давня казка. На мою думку, ЛесяУкраïнка недаремно назвала свою поему Давня казка Усi ми здитинства любимо казки , бо вони оповiдають про цiкавi подiï,захоплюючi пригоди та протистояння, але мають глибокий алегоричний,повчальний змiст. Поема Лесi Украïнки так само мас неабиякийфiлософський змiст: вона побудована на протистояннi двох персонажiв (утеорiï лiтератури такi персонажi, називаються героями-антагонiстами), а саме: Поета та лицаря Бертольда. Створенi авторкоюобрази є нiби уособленням двох протилежних точок зору на свiт, намiсце людини в свiтi. Героï поеми мають рiзнi цiнностi, вболiваютьза рiзнi подiï. Менi сподобалось, що Леся Украïнка ненав'язує читачевi своєï думки, своєïакторськоï характеристики (хоча й висловлює своєставлення до зображуваного).Змальовуючи яскравi казковi образи, поетесавкладає у них рiзну життєву фiло софiю i дозволяєчитачевi самому сформувати ставлення до Поета та Бертольда, знайтивласну позицiю, дiйти власних висновкiв.У чому ж рiзниця мiж Поетом та Бертольдом? Читач одразу бачить, щовiдмiнностi мiж вдачами цих персонажiв принциповi. Вже в першiй частинiтвору Поет говорить про своє життя: вiн почуває себе вiльнимi багатим. Його думи несуть його, куди вiн захоче, за допомогоюсвоєï творчоï уяви, особливого свiтосприйняття вiн,здається, може осягнути весь свiт, тож весь свiт належить Поетовi.Поет не вiдчуває себе самотнiм чи нещасним: його завждиоточує молодь яка дослухається його слiв, подумки вiн завждиз людьми, з народом, з природою. Бертольдовi важко це зрозумiти. Авторкатак характеризує свого персонажа, лицаря Бертольда:Був вiн гордий та завзятий,Але ж тiльки на упертiстьТа на гордощi багатий.У життi ж Бертольд має зовсiм iншi цiлi, вiн приземлений тапрактичний. I здавалося б, нiчого немає поганого в практичностi,але така тонка межа мiж життєвою практичнiстю та приземленiстю,бездуховнiстю. Лицаревi важко оцiнити щось, що не можна побачити: красадуху, сила мистецтва видаються йому фантомами, iлюзiями:Я б вiддав отой химернийТвiй таємний свiт надхмарнийЗа наземне справжнє графство,За пiдхмарний замок гарний.Але коли лицар чує слова поета, навiть вiн не може встояти передними, навiть вiн визнає силу слова:Довго й лицар слухав пiсню,Далi мовив на вiдходi: Що за дивна сила слова!Ворожбит якийсь, та й годi!Пiзнiше лицар не раз упевнюється в магiчнiй силi слова: Поетдопомага йому завоювати серце коханоï за допомогою серенади, пiснiпоета допомагають вiйську здобути перемогу… Але коли Бертольдповертається з вiйськового походу, вiн встановлює своïпорядки в графствi: податки та мита роблять життя народу нестерпним, апро справедливiсть законiв годi й мрiяти. Тодi спiвцi знову беруться досправи: силою свого слова вони i звеселяють людей, i нагадують про те,що справедливiсть iснує, але ïï треба вибороти, немиритися зi своєю долею, а боротися за краще майбутнє . Але,як виявляється, лицар Бертольд визнає цiлу слова тiлькитодi, коли воно стоïть на сторожi його iнтересiв. Без жодногопокору сумлiння правитель вирiшує пiдкупити спiвця, все ще вiрячив те, що за iронiï все можливо. Але Поет знов виказує нетiльки безкорисливiсть, а й небайдужiсть до житгя народу, досправедливостi та рiвностi серед людей. Поет вiдкиває пропозицiюграфа стати його придворним спiвцем:Не поет, у кого думкиНе лiтають вiльно в свiтi,А заплутались навiкиВ золотiï тонкi сiтi.Не поет, хто забуваєПро страшнi народнi рани,Щоб собi на вiльнi рукиЗолотi надiть кайдани!Своє життя Поет, за наказом Бертольда, доживає у темницi,проте вiн не боïться навiть ув'язнення, знаючи, що правда на йогобоцi. Вiн лишає по собi своï пуми-чарiвницi та учнiв, щопродовжують його справу. За словами Лесi Украïнки, протистоянняправителiв та поетiв триває i досi, а коли воно зникне, то iмочиться давня казка, а настане правда нова.Твiр Лесi Украïнки Давня казка побудований на суперечностях мiждвома героями Поетом i лицарем Бертольдом тобто мiж силою мистецтваслова та силою влади й примусу, мiж силою духу таорiєнтацiєю на матерiальне. Напевно, правда нова заразнабагато ближча, нiж за часiв створення поеми: ми можемо вiльновисловлювати своï думки, закiнчилися страшнi часи суперечок черезiдеологiчнi переконання… Але ми маємо пам'ятати про давнюказку видатноï украïнськоï письменницi, аби неприпуститися колишнiх помилок i наближати нову правду, втiлюватиïï у нашому життi.