Склади план оповідання "Як галка кота провчила".

Живуть Петько з Вовкою на останньому поверсі багатоповерхового будинку, але за вікнами їхньої квартири. завжди гамірно. У вітах густого осокора, що верхівкою сягає вище даху, од світанку до смерку вовтузяться й верещать горобці, на підвіконнях та на бильцях балкона воркують голуби, зимою прилітають подзьобати сала синички.Їхній попелястий кіт Тихін до пташиного галасу давно звик, ніби й уваги не звертає на пташок за вікнами. Та варто якому-небудь зухвальцеві перескочити через лутку вікна чи балконних дверей--пиши пропало. Блискавичний стрибок - і роззява навіть не писне в його пазурах.Та одного разу й Тихонові довелося ганебно тікати.На кухні в них, як і в усіх сучасних квартирах, є душник, забраний решіткою. Як він там, цей душник, виводиться назовні, хтозна. Тільки з того душника якось ранньою весною почали долинати таємничі звуки: шу-шу-шу!Спочатку ніхто не звертав на це уваги, але шарудіння не припинялося і день, і другий...- Не інакше, як пташка туди втрапила,- сказала бабуся.Тато підставив табуретку і поліз заглядати в душник, але нічого за решіткою не побачив. Тільки час від часу все-таки чулося: шу-шу-шу!Взявши молоток і стамеску, тато вибив решітку. Відчинився чорний від кіптяви отвір, що вів кудись угору, але там нічого не було видно.- Так це нам причулося! - сказав Петько. - Кому охота у сітку залазити?Вовка з Петьком уже почали прибирати в кухні сміття, коли зверху раптом щось шумно посунулось і на поличку, яка саме була під душником, вивалився птах.Хлопці зразу й не розібрали, хто це. Птах був скуйовджений, розтріпаний, у павутинні й смітті. Він спокійно, ніби все життя тут прожив, огледівся, струснувся і почав розправляти своє переплутане пір'я. А коли трошки причесався, Петько з Вовкою побачили, що це галка. Вона подивилась на них одним оком, потім другим, потім уважно глянула собі під ноги і почала, ніби нічого не трапилось, клювати сухарі, що сушилися на поличці.- Вона ж голодна! - першою схаменулася бабуся і поклала їй на поличку шмат свіжої білої булки.Галка прийняла булку прихильно, навіть не відійшла, коли бабуся руку простягла. Води з блюдечка, що їй поставили, вона пити не схотіла, а злетіла в раковину під кран і почала дзьобом ловити краплі, які капали з нього.Почувалася вона в кухні, як у себе вдома. Сіла на ручку сковороди і, не лякаючись ні вогню, ні жару, подивилася, що на ній смажиться. Погреблася у зіллі, що сушилося на шафі. Злетіла на стіл і позаглядала в кухлі, що стояли на ньому. І врешті всілася зверху на миснику, поглядаючи вниз то одним, то другим оком.«Ка-а!» - задоволено повідомила вона.Отут і з'явився на кухні Тихін. Досі він міцно спав після ситного обіду і не чув метушні в домі, а це прокинувся і прийшов повечеряти.Побачивши на полиці живу галку, він широко розкрив зелені очі і якусь мить стояв, отетерілий, потім так заволав, ніби його ошпарили.«Да-а-йте! - здавалося, благав він. - Да-а-йте!»В голосі і в очах його не було ні злості, ні мисливського запалу, тільки прохання.Галка не злякалась появи кота. То одним, то другим оком вона безтурботно його розглядала, ніби вперше бачила таку галасливу істоту.- Треба його прогнати,- сказав Вовка.- Чекай, побачимо, що далі буде,- зупинив його Петько.«Дайте, да-ай-те! - волав Тихіш - Да-ай-теї»І раптом Галка зірвалась з мисника і з войовничим криком, розпростерши крила, полетіла прямо на Тихона.- Рятуйте Тихона! - злякано закричала бабуся, змахнула рукою, в якій була чашка з чаєм, і весь чай виплеснувся на бідолашного кота.Тато кинувся ловити галку І перечепився через табуретку. Вовка з переляку забився в куток між шафою та холодильником, а Петько реготав. Тихін, завивши від жаху, кулею вилетів з кухні. А галка, зробивши в повітрі крутий поворот, сіла на шафу, переможно прокричала своє «ка-а!» І, поблискуючи оком-намистинкою, почала чистити пір'ячко.Того дня Тихін так і не вечеряв. І вранці наступного дня не прийшов на кухню, ховався в спальні. Довелося Вовці його тут і годувати.Тільки коли галка, прокричавши щось прощальне, вилетіла у відчинене вікно надвір, кіт, обережно прислухаючись, заглянув до кухні.Галка ще кілька разів прилітала на підвіконня, клювала крихти з горобцями, заглядала крізь шибки до квартири.А Тихін після того на пташок більше не полював.