Аналіз твору "Прометей" Байрон

Усвідомлюючи, що боротьба проти тиранічної влади є одним з природних прав людства і, передчуваючи, що наступне століття для Європи стане епохою соціальних революцій і національно-визвольних повстань, багато європейських поети зверталися до образу титана Прометея. Який, не дивлячись на заборону Зевса, приніс людям іскру божественного вогню, за що на тисячоліття був прикутий до скелі в Кавказьких горах. Конфлікт між Зевсом і Прометеєм розглядався письменниками, серед яких були Есхіл, Вольтер, Й. В. Гете та ін., Не тільки як уособлення самопожертви заради людства, а як протистояння титану (непересічної особистості) і тирана.

Вірш “Прометей” написаний Байроном в останній період його творчості. У ньому потужно звучить тема безкомпромісного опору гнобленню, що вразила читачів ще в “східних поемах”. Прометеївська безстрашна боротьба за свободу пригноблених стала однією з ключових тем творчості Байрона останніх років його життя (коли він сам боровся за незалежність Італії та Греції).