Помогите,очень нужно:задание:визначити добро і зло у творі "Дивак"Григір Тютюник"

Ім’я Григора Тютюнника, його художнє слово посідає чільне місце в духовній спадщиніУкраїни. Він приніс у дитячу літературу свою тему, своє художнє мислення і світосприймання,свої тривогу і біль за рідну землю.Григір Тютюнник постійно пам’ятав, що світ дитячого мислення – світ особливий. Цедопомогло йому сягнути високого художнього узагальнення, прилучити молодшого школярадо свого художнього і морального ідеалу. Ідеалом для письменника завжди була доброта,чуйність, милосердя людської душі.Нині творчість письменника – загальновідома й визнана вітчизняним і закордоннимчитачем. Зі сторінок його оповідань, новел та повістей постає сам автор – чесний, безкомп-ромісний, сповнений болем і любов’ю до своїх героїв.Мета статті – розкрити в художньому слові, деталі, образі, характері сутність уявленьпро добро і зло.Останні дослідження – спогади. Водночас Григір Тютюнник залишив нам «вічну загадкулюбові», таїну, багато запитань. Так, Раїсу Мовчан багато років мучило запитання: Чи ж бувдитячим письменником Григір, чи писав він твори спеціально для дітей? Адже у спогадахВалерія Шевчука знаходимо однозначну і категоричну відповідь: «З мене чомусь хочутьзробити дитячого письменника, – раптом сказав Григір. – Але ж не дитячий я письменник».Цей крик душі мудрий Шевчук спробував утихомирити: «Яке це має значення, Грицьку…Головне, щоб ти був письменником, справжнім письменником, щоб ти сам знав і вірив, хтоти і який». Гордо мотнувши чубом, Григір сказав: «Це правильно…»Напрочуд живучою залишається традиція вважати Григора Тютюнника насампереддитячим письменником. Адже головними героями більшості його творів є діти та підлітки.Нарешті в 1980 році він удостоєний літературної премії імені Лесі Українки, що присуджу-ється за твори для дітей.А 1989 року «справедливість перемогла»: нехай і посмертно, він став лауреатом Шевчен-ківської премії за найповніше видання творів – двотомник, куди також увійшли його опові-дання та повісті «про дітей».З кожним роком кількість шанувальників та дослідників творчості Григора Тютюнниказбільшується. Один з них – Олексій Неживий, який нещодавно видав книжку епістолярної тащоденникової спадщини Григора Тютюнника «Бути письменником», що вийшла у видавни-цтві «Ярославів Вал». У післямові до цієї книжки Михайло Слабошпицький зазначає: «ГригірТютюнник – один із небагатьох, хто ніс у душі відчуття внутрішньої свободи… Митець такогокалібру не може надовго залишатися в тіні й у напівпам’яті. Він має повернутися до нас».Про зустрічі і спогади, записники і щоденники писали Олесь Гончар, Лариса Мороз,Анатолій Шевченко, Олександр Сизоненко, Дмитро Нестерчук, Микола Стеблина, Борис Чіп,Микола Ярмолюк та ін..З нагоди 80-річчя від дня народження Григора Тютюнника у Центральному державномуархіві – музеї літератури і мистецтва України відкрито документальну виставку (рукописитворів, щоденники та записники, листування, численні світлини, дарчі написи, перекладитворів письменника іншими мовами). У будинку письменників України відбувся вечір пам’яті,