Не знаю, що стало зо мною,Сумує серце моє,—Мені ні сну, ні спокоюКазка стара не дає.Повітря свіже — смеркає,Привільний Рейн затих;Вечірній промінь граєГен на шпилях гірських.Незнана красуня на кручіСидить у самоті,Упали на шати блискучіКоси її золоті.Із золота гребінь має,I косу розчісує ним,I дикої пісні співає,Не співаної ніким.В човні рибалку в цю поруПроймає нестерпний біль,Він дивиться тільки вгору —Не бачить ні скель, ні хвиль.Зникають в потоці бурхливімI човен, і хлопець з очей,I все це своїм співомЗробила Лорелей.