Коли кипить в тобі тривога,Коли болить душа твоя,Коли на серці багато горя,Відійди від усіх, побудь одна.– Не будь з усіма відверта,Тебе не всякий адже зрозуміє,Сумно буде тебе слухати,А після голосно засміє.Його глузування будуть колки,І тільки сміх дзвенить у вухах,І полетиш ти на осколки,І знову плаче твоя душа.І тільки ти її почуєш,Інші просто не зрозуміють,А серце б’ється ледь чутно,І руки холодні, як лід.І погляд твій яскравий в мить згасне,З очей сльозинка впаде,відповідь він буде коротким,Він просто встане і піде.І нікого поряд з тобою,У своїй біді лише ти одна,Тебе проводять сумним поглядом,І будеш все вирішувати сама.Друзі адже в радості бувають,Друзів у біді ти не знайдеш,Вони знизують плечима,Тебе зрозуміє один лише дощ.Тебе він з ніжністю обійме,І приховає сльози від усіх,Вуаллю мокрою вкриє,Йому не потрібен дурний сміх.І тихо ти підеш по калюжах,Не помічаючи все навколо,Інші нехай тебе засудять,Тобі лише потрібен вірний друг.Щоб ти могла з ним поділитися,Про усі жалі твої,І зарядитися оптимізмом,І знову повірила в мрії.