Лист до Івана або Марічки з повісті "Тіні забутих предків"
ТЕРМІНОВО!!!

Дорогий Іване, я знаю як тобі зараз важко, але не потрібно опускати руки, адже життя продовжується. Раджу тобі насолоджуватися красою Буковини: її лісів, струмочків, кожним подихом цього чистого, мов сльоза повітря. Це все допоможе тобі хоч трохи забути про ту тугу, що ти відчував, коли дізнався, що єдина твоя кохана людина померла. Бажаю тобі здоров'я, любові, добробуту. Може, колись я приїду погостювати до тебе, і ми разом зможемо поговорити душа в душу.На все добре.