Написати діалог з Тарасом Шевченком,допоможіть будь ласка)

Кобзарю мій!

Поете мій високий!

А як же ти поезії писав ?

— Я не писав.

Я плакав і сміявся.

Благословляв, співав і проклинав.

Ліна Костенко

Тарас Шевченко навіки залишиться в українській літературі, адже його вне­сок у її розвиток неможливо переоцінити. Та чи тільки у літературу він зробив свій внесок? Не слід забувати, що Т. Шевченко також був Геніальним художни­ком, навчався живопису у найкращих майстрів Петербурга. Література та жи­вопис — це прекрасні види мистецтва, але вони матеріальні. Тарас Шевчен­ко — символ цілої епохи, він не просто створював свої поетичні твори, але й виховував свідомість своїх читачів. Він утверджував патріотизм, національну са­мосвідомість, рішучість та народну мораль.

Найбільшою мрією, найбільшим прагненням Т. Шевченка було побачити свою рідну Україну незалежною та щасливою. Якби зараз я мав можливість звернутися до Тараса Григоровича... Я навіть не знаю, що б я сказав. Звісно, кріпацтво було скасовано ще 1861 року. Зараз Україна незалежна, вона є рівною серед європейських країн. Та, на жаль, ми і зараз маємо безліч суспільних і еко­номічних проблем, які навряд чи можна назвати тим «щасливим майбутнім», про яке так мріяв Кобзар. А з іншого боку, Україна постійно розвивається, бо й сьогодні серед українців є багато людей, які щиро вболівають за долю країни, і хочуть зробити свій внесок у розвиток країни. Мені здається, ніколи не наста­не той день, коли можна буде сказати, що далі нема куди розвиватися. Отже, я впевнений, що далі буде тільки краще.

Якби я мав можливість говорити зараз з Тарасом Шевченком, я б поставив йому безліч питань! Як він створював свої Геніальні твори? Яким бачив шлях України в майбутнє? Які настанови хотів би дати нам, своїм нащадкам? Але та­кий діалог, на жаль, неможливий.

А ще мені спало на думку, що відповіді на всі свої питання ми можемо зна­йти, уважно читаючи твори Кобзаря. У поезіях Тарас Шевченко висловлював своє ставлення до сучасних йому історичних подій, до людських та суспільних вад, навчав своїх читачів патріотизму, чесності. Він хотів бачити українців віль­ними, освіченими, розумними. Поет дуже любив свою Батьківщину, він не про­сто сподівався, а й щиро вірив у її майбутнє:

І на оновленій землі Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люди на землі.

Тії слави козацької Повік не забудем!

І мене в сім’ї великій,

В сім’ї вольній, новій Не забудьте пом’янути Незлим, тихим словом.

Мій твір називається «Уявний діалог із Кобзарем». Я тільки-но перечитав назву і здивувався: чому ж він уявний?! Так, зі свого XXI століття ми не можемо

звернутися до Шевченка, але він і досі веде з нами абсолютно реальний діалог! Він звертається до нас, питає та спонукає до дій через вічні. Геніальні твори, які ніколи не втратять своєї цінності для українського народу.