Пж помогите срочно задание по зарубежной литературе.
Нужно написать книгу на тему "Як би я знайшла острів скарбів"
Даю 20 балов!!!!!!!!!!Если можно то на украинском!!!!!!!!!!!!!!!!

В интернете нашел?

Як повісті про моряків,Про острови, пригоди, шквали,Про тайни схованих скарбівІ мандрівців, що їх шукали,Про лиходіїв, що зливалиЛюдською кров'ю чардаки*,— Як до смаку тобі припали,Юначе, давні ті книжки,Як Купер, Белентайн старийДля тебе автори бажані,— До рук ти сміливо бериПросте моє оповідання.Коли ж вітрила в океаніТебе не надять, — то покинь:Хай зникне в тьмі пірат останній,А з ним і я, як марна тінь.Ллойдові Осборну,американському джентльменові, присвячує цюоповідь, задуману й нарешті завершену в згоді зкласичними його смаками, — вдячний за багатоспільно проведених приємних годин —авторЧастина першаСТАРИЙ ПІРАТРозділ ІСтарий морський вовк у заїзді "Адмірал Бенбов"Сквайр Трелоні, доктор Лівсі й решта джентльменів попросили мене розповісти докладно все, що я знаю про Острів Скарбів, усю історію від початку до кінця, не приховуючи нічого, крім розміщення острова, та й то лише тому, що не всі ще скарби звідти вивезли. Отож року Божого 17... я беруся за перо й повертаюся думками до тих часів, коли у мого батька був заїзд "Адмірал Бенбов" і коли під нашим дахом оселився засмаглий старий моряк з рубцем від шаблі на щоці.Я пригадую, ніби те було тільки вчора, як він важкою ходою підступив до дверей нашого заїзду, а слідом за ним прикотили на візку моряцьку скриню. То був високий, міцний, огрядний чоловік з брунатним обличчям. Над коміром його заяложеної синьої куртки стирчала просмолена косичка. Руки в нього були" зашкарублі й пошрамовані, з чорними поламаними нігтями, а рубець на щоці мав неприємний блідо-багровий відтінок. Пригадую, як він, стиха посвистуючи, оглянув бухту, а тоді раптом загорлав давню моряцьку пісню, яку так часто ми чули від нього опісля:П'ятнадцять хлопців на скрині мерця.Йо-го-го, ще й пляшечка рому!Голос у незнайомця був по-старечому тонкий і хрипучий, наче він надірвав його, тягнучи кабестана.Потім він постукав у двері кінцем палиці, схожої на гандшпуг, і, коли вийшов мій батько, грубо зажадав від нього склянку рому. Йому винесли ром, і він почав поволі його цмулити, знавецьки смакуючи кожен ковток і все ще поглядаючи на скелі й на нашу вивіску.— Бухта нічогенька, — пробурмотів він нарешті. — Непогане місце для шинку. І багато народу, друзяко?Батько відповів, що, на жаль, народу тут буває дуже мало.— То й гаразд! — сказав моряк. — Пристань саме для мене. Гей, ти, голубе! — гукнув він чоловікові, що прикотив візка. — Під'їжджай сюди, допоможеш втягти скриню. Я перебуду тут який час, — провадив він далі. — Чоловік я простий. Ром, шинка, яєшня — і більше мені нічого не треба. Хіба тільки ще он та скеля, з якої видно в морі кораблі... Як мене звати? Та що ж, зовіть хоч би й капітаном... Еге, я бачу, що вас непокоїть... Маєте! — і він кинув на поріг три-чотири золоті монети. — Нагадаєте мені, коли вони вичерпаються, —промовив він, суворо глянувши на батька, мов командир на підлеглого.