Сочинение "Мои впечатления от повести" "Тарас Бульба" Гоголь.
( Вступление, основная часть, я узнал, я удивился, я восхищаюсь, я осуждаю)

А повернись-но, синку! Цур тобі, який ти чудний! Що це за попівські підрясники на вас? І отак би то всі в академії й ходять?Такими словами зустрів старий Бульба двох синів своїх, що вчилися в київській бурсі й оце приїхали додому.Сини його щойно позлазили з коней. То були два здоровенні парубки, які дивилися ще з-під лоба, як усі семінаристи, що лишень покінчали науки. Здорові, рум'яні їхні лиця укривав ніжний пух, що не знав іще бритви. Вони дуже завстидалися з такого батькового привітання і стояли нерухомо, потупивши очі в землю.— Стійте, стійте! Дайте мені на вас гаразд роздивиться, — провадив він, обертаючи їх. — Ото які довгі свитки на вас! Ох же й свитки! Таких свиток ще й на світі не бувало. А ну ж, нехай котрийсь побіжить, а я подивлюся, чи не беркицьне він на землю, у полах заплутавшись...— Перестаньте глузувати, батьку! — промовив нарешті старший із них.— Ти диви, який пишний! А чого ж би то й не посміяться?— А того! Бо хоч ви й батько мені, а сміятись будете — їй-богу, одлупцюю!— Ох ти ж сякий-такий сину!