Варіант ІІ

Початковий і середній рівні (кожна правильна відповідь — 1 бал, усього — 6 балів)

1. Строфа, яку винайшов О. С. Пушкін, називається:

а) гомерівською; б) байронівською;

в) онєгінською; г) спенсеровою.

2. Євгеній Онєгін опинився в селі, тому що:

а) отримав його у спадщину;

б) хотів саме там захистити свою честь на дуелі;

в) його вмовив приїхати туди ленський;

г) прагнув познайомитися з Тетяною Ларіною.

3. Тетяна відмовила Онєгіну (хоча ще мала до нього почуття) через те, що:

а) не вірила йому;

б) палко кохала свого чоловіка-генерала;

в) була відданою обов'язку дружини;

г) боялася скомпрометувати дітей.

4. Чий це портрет?

Печальна, дика, мовчазлива,

Неначе сарна полохлива,

Вона росла в сім'ї своїй,

Немовби зовсім у чужій.

Вона горнутися не вміла,

Як інші діти, до батьків.

а) Тетяни;

б) Ольги;

в) Анни Керн;

г) матері Тетяни й Ольги.

5. Рядки

Кохати... кого ж бо? На час, годину — дарма,

Кохання ж навік — неможливе...

Чи в себе заглянеш? — минулого й сліду нема:

І радість, і мука, і все це мінливе! —

з вірша М. Ю. Лермонтова:

а) «Сосна»;

б) «І нудно, і сумно...»;

в) «На дорогу йду я в самотині...»;

г) «Парус».

6. Печорін утрутився в життя контрабандистів тому, що:

а) це було його професійним обов'язком;

б) він був палким прихильником законності;

в) з нудьги та цікавості;

г) це загрожувало життю місцевих мешканців.

Достатній рівень (3 бали)

7. Визначте ознаки байронізму у творах О. С. Пушкіна та М. Ю. Лермонтова.

Високий рівень (3 бали)

8. Виконайте одне із завдань (за вибором):

а) напишіть есе на основі вражень від лірики М. Лермонтова;

б) порівняйте образи Онєгіна та Печоріна.

1 В  2 А 3 А 4 А 5 В 6 Г

7.Типологічна зближеність героїв поем Байрона і Пушкіна зумовлена особливостями епохи романтизму у світовій літературі. Виявилася вона у притаманних обом героям характерних для того часу настроях і формах протесту. Істотна відмінність персонажів зумовлена зрушеннями в поетиці романтизму, які відбулися протягом майже десятиліття. У 20ті роки Пушкін не міг не відчути нових тенденцій літературного розвитку.

8 а)Тема самотньої людини спонукає обдумати особистості генія, суть його творчості. Рання смерть матері, розлука ж із батьком, що йому забороняли бачити, - такі перші гіркі враження дитинства поета. І було мати великий запас душевних сил, ніж скоритися обставинам і переможцем ш протиборства із нею. Лермонтов хоче розповісти людям свій біль, але не всі, що він знає, не задовольняє його. Що старшим він працює, то складніше видається їй світ. Майже в кожного поета є вірш, лист про його творче кредо. Для сутності поетичного дару Лермонтова важливого значення має знаменита "Дума". Ліричний герой "Думи" самотній, та його хвилює і доля цього покоління. Чим зорче він вдивляється у життя, то зрозумілішим стає, що особисто вони вона може бути байдужим до бідам людським. З злом необхідно боротися, а чи не тікати від нього. Бездіяльність примиряє з існуючої несправедливістю, воно обумовлює самотність й прагнення жити у замкнутому світі власного "я". І - породжує байдужість до світу і людей. Тільки боротьбі особистість знаходить себе. У "Думі" поет ясно свідчить, що став саме бездіяльність згубило його сучасників. Відомо, що чимало вірші Лермонтова мають чорнові "замальовки". Поет кілька раз підступає до цієї теми, розглядає його в весь обсяг. У вірші "Дивлюся на майбутність нерішучістю під час..." він ніби прозріває. Тепер поет переглядає свої думки. Спробуємо проаналізувати. Перші рядки - це ще оповідання про особистому: Дивлюся на майбутність нерішучістю під час, Дивлюся на минуле з сумом І, як злочинець перед стратою, Шукаю колом душі рідний... Тепер дивіться, як розгортається рядок "Дивлюся на майбутність нерішучістю під час" в трагічну думу всього покоління: Сумно я дивлюся нашу поколенье Його майбутнє - чи порожньо, чи темно... Читаємо далі: Землі віддав данина земну. Любові, надій, добра і зла... І відразу творяться у пам'яті "алмазної фортеці" рядки: Чи на добро і злу ганебно байдужі, На початку поприща ми в'янемо без боротьби... Який гіркотою наповнені ці рядки! Не про фізичному малодушності каже Лермонтов

б) Постараємося порівняти образи двох літературних персонажів : Онєгіна і Печорина. Набагато легше порівнювати героїв одного твору або, в крайньому випадку, письменника. Але говорити про персонажів, створених Пушкіним і Лермонтовым, так само важко, як і цікаво.

Ці геніальні художники створили образи героїв, характерних своєму часу. Онєгін — молода людина першої чверті, а Печорин — сорокових років XIX століття. Малий відрізок часу розділяє наших молодих людей, але якими різними вони являються на початку романів і як вражаюче однакові у кінці творів. Онєгін — «молода гульвіса», що отримала традиційне виховання і поверхневу освіту