Будь ласка ДОПОМОЖІТЬ. . . Життєвий і творчий шлях Рудакі, Гафіза. (конспект) Аналізувати поезії. (письмово)Тексти нижче.  Рудакі. 1.  «Відколи сонце сяє серед неба» Відколи сонце сяє серед неба, Не жив такий, кому знання не треба. Які б віки прадавні не взяли ми -  Розумні люди мовами усіми Знання шукали, сил не шкодували І речення у скелю вкарбували: «Знання для серця – світоч найясніший, Знання для тіла – панцир найміцніший». 2.  «О дівчино! Розлуки буревій…» О дівчино! Розлуки буревій З корінням вирвав цвіт моїх надій! Чи став би я навік твоїм рабом, Якби не став арканом локон твій? Хто має тільки душу, той ціни Твого цілунку і питать не смій. Яскравіше горить твоя краса, Що менше світла у душі моїй. 3.  Себе в руках весь час тримати – от справжнє благородство. Глухих, сліпих не ображати – от справжнє благородство. Не благородство – наступити на груди бідному, що впав, Ні, руку впалому подати – от справжнє благородство! 4.  Ей, Рудакі, од кайданів печалі звільнись! Завжди веселий, вперед безтурботно дивись. Думаєш, тільки тобі одному так погано? В цілому світі не краще! Живи й не журись! Гафіз. 1.    Я по троянду в сад спустився на світанні. Там соловей зайшовся в щебетанні. Мій побратим гіркий, закоханий в троянду, ронив, ридаючи, мелодії весняні. Не стало вірності і дружби на землі, немає жодного, хто б не тонув у злі. Хто обдарований божественним талантом, в скупого здирщика слугує при столі. Немає в мудрого, де голову схилити, йому судилися печалі та жалі. Зате невігласи , що виросли в розкошах, Щодня купаються у золоті й сріблі. Рядки поетові, що душу освіжають, як ранній вітерець у юному гіллі, Ячменю пригоряй в скупих не заслужили, хоч будь їх автором безсмертний Санаї. Мені на вухо так сказала вчора мудрість: Терпи всі злигодні, великі і малі. І завжди пам'ятай мої слова, Гафізе: "як не впадеш у прах, то будеш на чолі". 2.    Серце — скинія святині: для любові тихий храм. Очі — дзеркало, щоб любо відбивалася ти там. Я забув і сьогосвітнє, й тогосвітнєє життя: Ти — єдина в мене пані, сам в ярмо хилюся я. Та чи зважусь я ступнути на поріг твоїх палат, Де й зефір не сміє віять, а побожно йде назад?! Як колись було Меджнуну, так мені воно тепер... Вік минає — все вмирає, цей — живе, а той помер... На душі — скарбниця щастя, я з кохання наче цар. Це все ти мені даруєш, це од тебе щедрий дар! Хай твій образ, милий, гарний, не стирається з очей: Там йому затишне місце, неприступне для людей. • • • "Не стало вірності..." Не стало вірності і дружби на землі, Немає жодного, хто б не тонув у злі. Хто обдарований божественним талантом, В скупого здирщика слугує при столі. Немає в мудрого, де голову схилити, Йому судилися печалі та жалі. Зате невігласи, що виросли в розкошах, Щодня купаються у золоті й сріблі...

Объяснение:

Могу сделать, но напиши мне в телеграм на ник WAWA800