Біографія Іван Нечуй-Левицький​

Іван Микитович Нечуй-Левицький (1838-1918) - український письменник, фольклорист, громадський діяч.

Народився в містечку Старий Самбір (тепер Львівська область) в родині священника. Закінчив Львівську духовну семінарію та Ягеллонський університет у Кракові, де здобув вищу освіту з філософії та права.

У 1860-х роках Нечуй-Левицький активно займався збором українського народного фольклору, зокрема записував українські народні пісні та казки. Також брав участь у революційному русі 1860-х років, був членом "Руської трійці" та інших громадських організацій.

У літературі Нечуй-Левицький відомий як автор психологічно виразних оповідань та романів про селянське життя Галичини. До найвідоміших його творів належать оповідання "Кайдашева сім'я", "На вічну пам'ять", роман "Микола Джеря", драма "Хазяїн".

У 1898 році Нечуй-Левицький отримав звання почесного громадянина міста Львова. Помер у Львові у 1918 році. Його ім'ям названо вулиці та площі у багатьох містах України.