Напишіть власну кінцівку до твору "Три товариші" Е.М. Ремерка. Обсяг вільний, розповідь має бути від одного з головних героїв твору (можна залишити минулого оповідача).

Ответ:

Я, один з трьох товаришів, повернувся зі своєї подорожі війни. Я намагався забути все, що сталося, але це було неможливо. Події того часу поверталися в мої думки знову й знову. Та найгірше було те, що я не міг забути своїх товаришів. Якби не вони, я б давно був мертвий.

Одного дня я знайшов час і зустрівся з другим товаришем. Ми згадали наші пригоди, згадали того третього товариша, який загинув у війні. Нам було дуже сумно, і ми зрозуміли, що не можемо жити, не зустрівшись з родиною й друзями.

Ми вирішили знайти дружину того третього товариша. Ми дізналися, що вона живе в іншому місті, але ми були впевнені, що знайдемо її.

Нарешті ми доїхали до її будинку. Я зірвався і натиснув на дверну кнопку. Після довгого мовчання ми почали говорити з дружиною нашого товариша. Ми почали розповідати їй про наші пригоди, про те, як ми зустрілися, як воювали і як загинув наш товариш.

Вона почала плакати, і я зрозумів, що ми повинні бути разом. Ми зв'язалися з іншими друзями, яких знали нашого товариша, і зробили все можливе, щоб допомогти їй. Ми почали зустрічатися кожні вихідні, обговорювати свої проблеми, радіти життю.

І хоча ми ніколи не зможемо забути того, хто загинув, ми знаємо, що він би хотів, щоб ми жили, щоб ми були щасливі. Ми були три товариші, і ми завжди будемо.

Объяснение:

"Три товариші" Е.М. Ремарка - це глибока і зворушлива історія про життя важкого часу і відносини між людьми, які шукають свій шлях у житті. І як міг би я не повірити в те, що існує світло у кінці тунелю після того, що ми всі пережили.Хоча життя нашого трійці героїв було наповнене багатьма випробуваннями і труднощами, вони завжди залишалися разом і підтримували один одного. Якось разом ми збиралися і розмовляли про те, що далі. Я пам'ятаю, що француз зазначив, що збирається знову повернутися в Париж, а німець мріяв про те, щоб знайти своє місце в житті і, можливо, почати нову родину.Мені ж було складніше сказати, що я збираюся робити далі. Але з часом я зрозумів, що я маю знайти свій власний шлях. І я був вдячний своїм друзям за підтримку і розуміння, незважаючи на мої власні невизначеності.Отже, ми всі розійшлися по своїх справах і зустрінемось знову, коли настане час. Але я завжди буду пам'ятати наші дні разом і те, що ми змогли зробити разом у складний час. І я завжди буду пам'ятати, що життя - це великий шлях, а наші друзі - це ті, хто підтримує нас на цьому шляху.