В п'єсі Генріка Ібсена "Ляльковий дім" Нора Гельмер, головна героїня, неоднозначно відноситься до своєї ролі в родині та соціумі. Нора відчуває внутрішній конфлікт між тим, що вона вважає своїм обов'язком, і тим, що вона справді бажає. У кінці п'єси, Нора залишає родину, залишаючи за собою майже зразковий сімейний життя, віддаючись своїм внутрішнім бажанням.Це можна розглядати як своєрідну "перемогу" Нори, оскільки вона відхиляє традиційні ролі, які призначені для жінок свого часу, і обирає самостійний шлях. Вона виходить з ролі ляльки, яку її чоловік і суспільство намагалися виграти, і робить свій вибір, наважуючись на незалежність і самостійність. Проте, це також може бути розглянуто як відмову від традиційного родинного життя, і є різні тлумачення щодо того, чи це є перемогою чи поразкою для Нори, залежно від інтерпретації п'єси та поглядів читачів.