Даю 50 балів Прочитайте найпопулярнішу поезію М. Петренка Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю, Чому мені, боже, ти криллів не дав? Я б землю покинув і в небо злітав! Далеко за хмари, подальше од світу, Шукать собі долі, на горе привіту, І ласки у зірок, у сонця просить, У світі їх яснім все горе втопить; Бо долі ще змалу здаюся не любий, Я наймит у неї, хлопцюга приблудний; Чужий я у долі, чужий у людей: Хіба ж хто кохає нерідних дітей? Кохаюся лихом, привіту не знаю, І гірко, і марно свій вік коротаю; І в горі спізнав я, що тільки одна, — Далекеє небо, — моя сторона. І на світі гірко; як стане ще гірше, Я очі на небо, — мені веселіше! І в думках забуду, що я сирота, І думка далеко, високо літа. Коли б мені крилля, орлячі ті крилля. Я землю б покинув, і на новосілля Орлом бистрокрилим у небо польнув, І в хмарах навіки од світу втонув! - Про що ця поезія?.Які враження вона викликала?

Ответ:

Ця поезія М. Петренка викликає враження незадоволеності і мрійливості головного героя. Він задумується над тим, чому він не може бути соколом, чому в нього немає крил для польоту. Він бажає покинути землю і злітати до неба, шукати свою долю і ласку в зірках та сонці. Він відчуває себе чужим у долі і серед людей, його непритомність гірка та марна. Він бачить свою сторону у далекому небі і відчуває, що тільки там може бути його радість. Заходячи в горе, він сподівається забути про свою сирітську долю і розлетітися у небесному просторі, втопивши в світлі хмари. Поезія розмірковує про бажання врожайнішого і щасливішого життя, де можливості та свобода набагато більші, ніж на землі. Вона пропонує читачеві задуматися про своє місце в світі та про можливості знайти щастя і втіху, навіть якщо це здається неможливим в нашому суто матеріальному світі.