Есе на тему " гармонійного єднання людини з природою в поезії Лесі українки" Давня весна" (зцитатами)ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА ДАЮ 22 БАЛЛА​

Ответ:

Гармонійне єднання людини з природою відзначається особливо глибоким розумінням і відчуттям прекрасного, яке Леся Українка втілює у своєму вірші "Давня весна". Цей твір є яскравим прикладом поетичної геніальності, в якій природа стає живою і активною учасницею єднання з людиною.

Вірш розпочинається словами: "Давня весна, як молодий веселий сон", де Леся Українка викликає образ весняної пори, наводячи атмосферу свіжості та невимушеної радості. Ці слова не тільки описують природу, але також виражають поетичний погляд на неї, надаючи їй атрибути емоційного стану.

Природа у "Давній весні" є втіленням життєдайної сили та гармонії. Звукові образи природи, такі як "щебетання", "щебече", "звеніння", дарують відчуття живого і постійно рухаючогося світу, що переплітається з життям людини. Поетеса вміло використовує природні образи, щоб передати різноманіття і багатство навколишнього світу.

Однак гармонія в поезії Лесі Українки не обмежується просто описом природи. Вона виражається в поетичних образах, які підкреслюють єднання людини з природою. Слова "сестричко", "братик", "мов батько", якими Леся Українка звертається до природи, створюють враження взаємодії, спільності та рідності. Це не просто опис, а поетична мова, що розкриває велич і красу природи як близьку та рідну.

У поезії "Давня весна" Леся Українка розкриває глибоке розуміння та відчуття гармонії між людиною і природою. Вона не тільки передає красу зовнішнього світу, але й вказує на внутрішній зв'язок, який є основою гармонійного єднання. Ця поезія є запрошенням до сприйняття природи не як окремого елементу, але як рідної та важливої частини нашого існування.