Про яку «надхмарну вись» говорить автор?Сосна бІля пІвденноЇ галереї​

У вірші Лі Бо "Сосна біля південної галереї" автор говорить про надхмарну вись як про символ вічності, безсмертя, свободи. Сосна, яка зображена у вірші, є символом вічної природи, яка не підвладна часу і змінам. Вона росте високо в горах, де вітер постійно дме і сонце світить яскраво. Цей образ символізує силу і стійкість природи, її здатність виживати в будь-яких умовах.

Водночас, сосна також є символом людини, яка прагне до духовної висоти. Вона росте високо в горах, де повітря чисте і свіже, а вид на навколишній світ відкривається чудовий. Цей образ символізує прагнення людини до гармонії з природою і самим собою, до розуміння сенсу життя.

Таким чином, "надхмарна вись" у вірші Лі Бо - це символ вічності, безсмертя, свободи, духовної висоти. Це те, до чого прагнуть людина і природа.

Ось кілька конкретних прикладів того, як автор використовує цей образ у вірші:

У першому рядку вірша автор говорить про те, що сосна росте "високо в горах". Цей образ символізує те, що сосна досягла духовної висоти, вона прагне до вічності.

У другому рядку автор говорить про те, що сосна "не боїться вітру". Цей образ символізує те, що сосна сильна і стійка, вона здатна витримати будь-які випробування.

У третьому рядку автор говорить про те, що сосна "не боїться сонця". Цей образ символізує те, що сосна чиста і світла, вона прагне до гармонії з природою.

В цілому, образ "надхмарної висоти" є одним з ключових у вірші Лі Бо "Сосна біля південної галереї". Він допомагає автору висловити свої думки про вічність, безсмертя, свободу, духовну висоту.