За допомогою конкретних прикладів підтвердіть чи спростуйте думку сучасного українського дослідника Ігоря Лімборського про те, що письменник «принципово ламає пряму лінію розвитку сюжету і відкидає хронологічну послідовність у композиції. Він зосереджується на психологічному зображенні самої особистості, її свідомості, через яку постають інші герої твору».

Ответ:

Думка Ігоря Лімборського є цікавою і варто розглянути кілька прикладів для підтвердження або спростування цієї думки.

Один з прикладів, який може підтвердити цю думку, - це роман "Тіні забутих предків" письменника Михайла Коцюбинського. У цьому творі Коцюбинський не прямує вперед по часовій осі, а використовує флешбеки та переходи з одного персонажа до іншого, що змушує читача докладніше розглянути психологію кожного з персонажів і їх взаємозв'язки. Це підкреслює важливість психологічного зображення особистостей і відкриває глибшу розуміння їхньої свідомості.

Інший приклад можна знайти в романі "Хіба ревуть воли..." письменника Івана Багряного. У цьому творі автор відкидає пряму лінію розвитку сюжету, використовуючи монтажний принцип, де сцени зазвичай перехоплюють одна одну. Це створює специфічну композицію, в якій читач сам має сформувати повну картину подій, зосереджуючись на психологічному стані героїв, які, у свою чергу, розкриваються через свідомість.

Однак, наведені приклади є лише окремими випадками і не можуть відображати весь спектр української літератури. Багато творів прямують по звичайній лінії розвитку сюжету й застосовують хронологічну послідовність