Тарас Шевченко, Павло Тичина, Євген Гуцало і Максим Рильський, кожен з них, власним чином володіючи поетичною майстерністю, малюють живописні картини природи через словесні образи.Шевченко в "Кобзарі" надає природі глибокий філософський зміст, віддзеркалюючи людські страждання. Тичина в "Золотім ключиці" розкриває велич і красу природи, обертаючи її в символ життєвої сили. Гуцало у своїх віршах оспівує Карпати, змальовуючи іх неповторність та дивовижність. Рильський, у "Спогадах про літо", вміло передає літню красу, створюючи образи природи як спогади про щасливі миті.Із застосуванням виразного мовного засобу, кожен поет утілює своє бачення природи, роблячи "словесне малювання" невід'ємною частиною своєї поезії.