Засудження комплексу меншовартості, національного без-памʼятства та байдужості до рідної мови (за твором Т. Шевченка «І мертвим, і живим, і ненародженим...»).

Тарас Шевченко в своїй творчості віддзеркалює глибоке засудження комплексу меншовартості, відсутності національної пам'яті та байдужості до рідної мови. У вірші "І мертвим, і живим, і ненародженим..." поет виражає свою обуреність перед долею народу та його ідентичністю.Шевченко виносить на арену глибокий моральний вимір, засуджуючи тих, хто піддавався впливам інших націй, забуваючи свою історію та культуру. Він стверджує, що це безпам'ятство та невдячність перед предками призводять до втрати ідентичності, а тим самим - до комплексу меншовартості.Народне безглузде мовчання, ненароджені думи, які повинні розквітнути в словах, засуджуються Шевченком як велика трагедія. Він закликає до відновлення мови та пам'яті, висловлюючи переконання, що саме в них знаходиться сила ідентифікації та визволення.Таким чином, Тарас Шевченко в своїх творах виражає гостре осуд і визначену позицію стосовно проблем меншовартості, національного безпам'ятства та утрати рідної мови, підкреслюючи, що лише через збереження та розвиток культурної спадщини може зрости справжнє національне самосвідомлення.