5 * (90 - x * 3 ) + 35 = 350 ПОМОГИТЕ !!!! ДАМ 50 БАЛЛОВ !!!!!!

5 * (90 - x * 3 ) + 35 = 350
ПОМОГИТЕ !!!!
ДАМ 50 БАЛЛОВ !!!!!!
- Предмет:
  Математика
- Автор:
  boo-boo
- 5 лет назад

Ответы 3

5*(90-3x)+35=350450-15x+35=350485-15x=350-15x=-135x=92ответа полученоУ тебя есть доступ к двум ответам - получи безлимитный доступ к миллионам других!
- Автор:
  thomasr3pb
- 5 лет назад
- 0
вот так вроде должно быть
- Автор:
  cooper70
- 5 лет назад
- 0
5*(90-3x)+35=350450-15x+35=350485-15x=350-15x=-135x=9
- Автор:
  munchkinjdmq
- 5 лет назад
- 0
Добавить свой ответ

Еще вопросы

срочно! помогите решить задачу:
турист должен пройти 27 км. Он прошел 2/3(две третьих) всего пути. Сколько километров ему осталось пройти?
заранее спасибо.
- Предмет:
  Математика
- Автор:
  mickey
- 5 лет назад
- Ответов:
  
  1
- Смотреть
Написать 5 вопросов на английском языке с оборотом (There is-There are) на тему КУХНЯ ПОМОГИТЕ ПОЖАЛУЙСТА
- Предмет:
  Английский язык
- Автор:
  conner
- 5 лет назад
- Ответов:
  
  1
- Смотреть
Дуже потрідна допомога , треба написати стислий переказ цього твору .

Заходила ніч.

Німіє степ і тьмариться.

Поспішаючи, кудись ховаються останні шуми й гуки довгої літньої днини. Не погасло ще на заході, як кров, червоне зарево, а вже над ним у темряві далекого неба зажевріла, немов жарина в попелі, вечірня зоря. А місяць, що перше висів серед ясного неба сірою, малопомітною плямою, під темним крилом ночі зразу ожив і засвітився білим чарівним огнем.

Ринуло з неба ціле море тихого світла, усе на землі потопляючи. Над степом промайнув легенькою тінню незрячий сон.

Ніч зайшла.

Маленькою хмаринкою темніє над глибоким яром закинутий у степу хуторець.

Синіють у промінні хатки. У яр потяглися довгі тіні.

Тихо в хуторі, мов у скам’янілому царстві із давньої казки.

Серпи, коси, вози, збруя — усе мертво лежить коло хат, немов ті цяцьки, що перед сном порозкидали малі діти. По дворах манячать стіжки свіжої пашні, мало не поруч із хатами тягнуться ниви з блискучою стернею.

На нивах, як те військо побите, темніють не зношені снопи, стелються довгими рядами не загребені покоси і, збившись стеблинами в густу лаву, подекуди стоять самотою клапті недокошеної пшениці.

А над усім густо стелеться дух свіжого степового сіна.

Розкошами, красою віє над степом...

У яру тихо й сумно. Світить над ним місяць. Уздовж його розтягнулися довгою стрічкою кучеряві верби. З-під верб одірвались і попливли проти місяця понад зрошеною травою марища - тіні. Запирскало щось... Воли.

За волами виринула й стала в яру волохата постать.

На голові в неї наверчене жмутом якесь ганчір’я, довга свита підперезана білою ганчіркою, на ногах великі мужичі чоботи, а в руках - батіг. З купи ганчірок визирає мармурове дівоче личко з дуже великими пречудними очима. Дівчина притулилася плечем до стовбура й закинула голову проти місяця. Очі в неї склепилися, руки опустились, як у сонної. Стоїть і осміхається.

Затремтіло зразу сонне повітря, і зграї срібних звуків, плутаючись і виграваючи, полетіли яром і далеко кругом заснували степ.

М. Пимоненко. Проводи козака

Потім із моря звуків вирізалися дзвінкі, мов із срібла викувані, слова пісні:

Яром, яром, пшениченька ланом,

Горою овес.

Не по правді, молодий козаче,

Зо мною живеш...

Слова всі до одного оддалися голосною луною: ні одне не сховалося. Дівчина замовкла і схилила голову. Стало знов тихо. Тільки десь далеко, тремтячи в повітрі, завмирали останні одголоси пісні.

Верби стоять непорушно. Крізь їх віти де-не-де визирають далекі зорі.

Дівчина звела великі очі й довго вдивлялася ними в сріблясту далечінь. Здіймала руки, щось шепотіла сама собі, кивала гірко головою. Знову зворухнулося повітря, і срібні звуки розбудили степ. Дівчина заплющила очі, марить і співає.

І ввижається бідній дівчині в старих лахміттях, що не наймичка вона, не сирота... Вона дочка багатого батька. У неї шовком шиті сорочки, дорогії килими, дукачі срібні... Та не милі їй вони, бо не хоче її любити козак молодий. А той козак - такий хлопець, яких уже немає тепер: він у пишному вбранні, що сяє, як сонце. Під ним грає кінь вороний, а в того коня горять на ногах золоті підкови, срібні виблискують стремена. Сидить козак на коні перед нею, хороший і вільний, як вітер степовий, а вона стоїть перед ним засмучена та стиха докоряє йому, що не по правді він з нею живе...

Тужить, розливається голос дівчини, і лунає-розлягається по сонному степу живе оповідання про дівчину та зрадливого козака
- Предмет:
  Українська мова
- Автор:
  honey piea6nf
- 5 лет назад
- Ответов:
  
  1
- Смотреть
Помогите пожалуйста
Ответить на 5 вопрос
Очень нужно
Прям срочно заранее спасибо
- Предмет:
  Обществознание
- Автор:
  ashton912
- 5 лет назад
- Ответов:
  
  1
- Смотреть

5 * (90 - x * 3 ) + 35 = 350 ПОМОГИТЕ !!!! ДАМ 50 БАЛЛОВ !!!!!!

Ответы 3

Топ пользователей

5 * (90 - x * 3 ) + 35 = 350
ПОМОГИТЕ !!!!
ДАМ 50 БАЛЛОВ !!!!!!