2. Романенко, якого було звільнено з посади за систематичне невиконання без поважних причин обов'язкiв, покладених на нього трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку (п.3 ст. 40 КЗпП України), звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі. Суд відмовив йому в цьому на тій підставі, що позивач дійсно систематично порушував трудову дисципліну, і за перше порушення йому було оголошено догану. У своєму рішенні суд, встановлюючи факт систематичного порушення, посилався на п. 22, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листоп. 1992 р. № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів". Чи може суд посилатися на зазначену постанову? Яка правова природа таких постанов? Чи є постанови Пленуму Верховного Суду України джерелами трудового права України?​

Ответ:

Так, суд може посилатися на зазначену постанову.

Постанови Пленуму Верховного Суду України є актами судової практики, які мають рекомендаційний характер. Вони не є нормативно-правовими актами, але мають важливе значення для застосування трудового права.

Пункти 22 і 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" містять роз'яснення щодо визначення систематичності порушення трудової дисципліни. У цих пунктах зазначено, що систематичним порушенням трудової дисципліни вважається повторне протягом року вчинення працівником одного з таких дій:

● прогул без поважних причин;

● вчинення дій, що перешкоджають нормальному ходу виробництва;

● порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, якщо такі порушення хоча б один раз потягли за собою застосування до працівника дисциплінарного стягнення.

Ураховуючи ці роз'яснення, суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що Романенко систематично порушував трудову дисципліну.

Таким чином, постанови Пленуму Верховного Суду України є важливим джерелом трудового права України, яке допомагає судам правильно застосовувати норми трудового законодавства.