В цьому році зима Не вдягала білої свити. Часом вже й приміряла, Та хтось її зразу крав.Пошукала, поплакала... Що ж робити? — Бідувала в старій Із тодішніх зів'ялих трав.Як коли лютувала, Стелила рядно1 ожеледиць2 Сперечалася з морем, Несла сум'яття вітрів.Все збиралась на силі, Та не встигла огледіться, Як проснулись дерева І на Одрі3 лід потемнів.Крига буйно ломилась У відкриті двері протоки. Лід кришився, б'ючись об каміння берегове...І нарешті по Одрі — темній, широкій — на останній крижині самотня чайка пливе.- Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря? Чайки держаться гурту,А ти відпливеш одна.А крижина тонка.А крижина майже прозора...Ну, а що, як їїПідмиє вода весняна?Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила? Затріщить і відломиться... Піде вода кругами...— Дивна людино! Я ж маю крила.Нащо крилатим ґрунт під ногами?